Чому Червона Армія в 1944-му році так і не змогла допомогти повстанню у Варшаві? Частина 3
Постійні відповіді на вічні питання witas1972.
Чи були в Червоній Армії зайві солдати, яких можна було легко і просто пустити в расход, наказавши переправлятися через прострілюється з усіх майже сторін Віслу на інший берег, де кулеметники німців з нетерпінням чекали тих, хто зуміє подолати річку? -- Ні, не було. У 1944м році почали закликати вже не з 18, а з 17 років. Та ще й старші віку підгрібав. Фронт вимагав солдатів, а СРСР до цього часу вже й так обескровел.
Чи була можливість не «знайти зайвих», а просто «переорієнтувати потоки», скасувати десь наступ, або не захоплював плацдарм? -- Так, була. Можна було захоплювати плацдарм на річці Нарев, можна було упустити Магнушевський плацдарм (там йшли дуже важкі бої під час Варшавського повстання). Якби не було Наревского і Магнушевкого плацдармів, з яких війська 1го Білоруського фронту почали наступ у січні 1945го року, то це наступ почався б з величезною крові, бо під німецьким вогнем наводити мости для переправи важкої техніки - штука, що стоїть жахливо багато людських життів. Ще можна було порушити слово і не допомагати словацькому повстання. Тоді, не відволікаючись на бої з намагались прорватися до словакам радянськими військами, німці б оточили повсталих словаків на рівнині і покришили здалеку артилерією, а потім залишки передавили б танками. А так вони все ж змогли прорватися і піти в гори, де і протрималися до підходу РККА. Якби Сталін не дотримав свого слова, до переліку його злочинів додалося б ще й розчавлене німецькими військами словацьке повстання. Мовляв, домовилися, ті почали повстання, а Сталін їх зрадив і кинув на погибель. А так перелік його злочинів коротше на одне.
Ще була можливість - не починайте операцію в Прибалтиці, не створювати Курляндського котла, дати вийти з напівоточенні Курляндської угрупованню німців. У боях кінця 1944го року і початку 1945го року ці сотні тисяч солдатів і сотні танків і САУ дуже б стали в нагоді вермахту - у Кенігсберзі або під Варшавою. Може бути тоді удар німців в Арденнах привів би до тотальної поразки західних союзників?
Чи була можливість обслужити зайву сотню іноземних літаків на тих трьох аеродромах, що були пристосовані до їх прийому? -- Ні. Кожен виліт важкого дальнього бомбардувальника - сотні кілограм, якщо не тонни палива. Тільки для одного вильоту сотні бомбардувальників потрібно цистерни та цистерни палива. Але, насправді і цього недостатньо. Ще потрібні запчастини - саме для цього типу літаків (привезти до Мурманська з Америки чи Англії, доставити поїздами з Мурманська до Вінниці, довезти до аеродромів кілька вагонів, багато тонн різного заліза, скла, гуми, різного крихкого і не крихкого). Більш того, для кожного літака необхідна бригада механіків. Екіпаж літака далекої бомбардувальної авіації - це купа техніків і декілька чоловік льотного складу. Питання чи були зайві техніки навіть задавати нерозумно, їх не було і бути не могло, бо проблема з повстанням виросла раптом і несподівано, а все були техніки були орієнтовані по-перше на інші типи літаків, а по-друге - вже були повністю зайняті обслуговуванням інших літаків.
Чи була можливість обслуговувати літаки, що літали на Варшаву «замість» тих, що бомбили об'єкти в Німеччині? -- Була. А сенс? Якщо за планами, обговорених між союзниками, літаки союзників бомбардували заводи, нафтопромисли і т.п., послаблюючи Німеччину, то, якби Сталін погодився - Німеччина була б сильніше, сильніше б опиралася, у нас втрати були б більше (та й союзники б більше постраждали). А ось чи допомогли б це повсталим? Адже всі скиди Дугласів, ті кілька десятків контейнерів, що вони скинули не так на Варшаву, а на ліс - були всього лише дві тисячі стволів! Крапля в морі! Чи не справжня допомога, а моральна підтримка! Німці в 1942-43м намагалися забезпечити Паулюса всім необхідним. І летіти треба було кілометрів 100-200 і під ними була зимова степ, а не країна з чудово підготовленої ППО. Не змогли. Навіть, коли у них були аеродроми, куди можна було сісти і вивантажитися. Навіщо стверджувати, що щось могло вийти в ситуації набагато складнішою?
Говорячи без еківоків, прохання Черчілля і Рузвельта погодитися не зміну цілей човникових бомбардувальників, для РККА означала «погодитися на те, що німці будуть сильніше пручатися і завдадуть СРСР більший збиток». Цілком зрозуміло, чому в цьому проханні було відмовлено. І так само абсолютно ясно, чому союзники не особливо наполягали на своєму проханні - польоти на бомбування об'єктів були набагато безпечніше польоту над зоною з дуже сильною ППО.
