Як провести вихідний, або Лісова казка
«Теж мені, знайшла тему» - подумаєте ви, прочитавши заголовок, - «Та за вікном стільки всього! ...». Ну що сказати? Сама будучи прихильником активного відпочинку, всіх закликаю: «Давайте проведемо його активно, на природі!».
Звичайно, постійний недосип дає про себе знати. Нервування на роботі, у громадському транспорті призводить до того, що хочеться посидіти вдома, нікого не бачити і не чути. Диван стає привабливим, а екран телевізора таким захопливим. Та й погода за вікном якось не дуже ... І тим не менше, придивіться: на вулиці молода яскрава зелень вже змінилася темно-зеленою. Тільки вчора яскраво-жовті голівки кульбаб сьогодні вже побіліли. Батюшки! Ми ризикуємо запізнитися. За різними справами, за міською метушнею ми можемо запізнитися на ціле літо!
Послухайте мене, все-таки поїдемо за місто. Хоча б на один день. Хоча б просто подивитися, поспостерігати. Треба вибрати на якому транспорті ми туди вирушимо. На електричці, на автобусі, на маршрутці? Знову суєта, тиснява, зіпсоване з ранку раніше настрій. Ні, відміняється. Та от хоча б на велосипеді. Дійсно, як нам відразу не спало на думку? Адже це саме цивілізоване, екологічно чистий засіб пересування! Тим більше для відпочинку!
Тепер потрібно вибрати, куди ж нам відправитися? Ану, давайте подумаємо. Може бути недалеко від нас парк або лісовий масив. Може нам пощастило, і недалеко є якийсь водойму. Ну, наприклад, річка. Тоді, звичайно, на річку! Улюблене місце літнього відпочинку городян. Пляж з травою на лузі, напевно, кожен з нас знає таке чудове місце!
Засікаємо час - 10:00 ранку. Поїхали! Повний захват з перших метрів! Сонце! Швидкість! Дорога! Так, дорога ... Ну невже якісь вибоїни і ями, розмитий за зиму і весну асфальт здатні так просто зіпсувати нам настрій? Просто треба бути спокійніше, уважніше. Проїжджаючи по міських визначних пам'ятках: віадуках і мостам, помилуємося на творіння рук людей. На найнебезпечніших ділянках переведемо велосипеди вручну через дорогу. Ну ось, ще трохи, звертаємо з основної траси і нарешті ми в лісі!
Після асфальту, залізобетону мостів, пилу і пекла автостради ліс з перших метрів здається раєм. Його повітря, дух огортає, освіжає, заспокоює, лікує. Запах минулорічної хвої змішується з запахом молодого листя. Щебече якась птиця. Сонячне світло, що заплутався в кронах дерев, не здається таким пекучим і палючим як на мосту. Вдихаємо на повні груди, розслабляємося. Ні, все-таки прогулянка, велосипед - це здорово!
Повільно, насолоджуючись прогулянкою, крутимо педалі. Навколо яскрава нова зелень. І вже ніщо: ні розкидані навколо всілякі упаковки, пакети і пакетики, пляшки та пляшечки, які трапляються нам на всьому протязі шляху, не можуть зіпсувати нам настрій. Страшно подумати, все це пролежить в цілості років сто чи двісті, а може і більше ...
Але, не так вже багато часу пройшло, а ми вже й на місці. Ось вона, наша чудова річка! Вона вже майже оговталася від весняної повені. Вона ще швидка, глибока і прохолодна. Тільки подекуди по лузі в низьких місцях залишилися не глибокі водойми з теплою водою. Маленькі жабенята стрибають у різні сторони від наших ніг, мальки, навпаки, зграйками злітаються до наших ніг. Чайка, справжня чайка, кружляє над нами, А високо в небі ширяє, розправивши крила, великий птах. Ястреб? А може сокіл? Господи, ми вже й забули, що такі бувають птахи, забули, що буває такий простір і благодать! Блакитний купол, з якого струмує м'яке світло, сонце, прикривають то й справа легкими хмарками, прекрасний яскраво зелений трав'яний килим з білими, жовтими, блакитними квітами. Діловито гудячі, трудящі бджоли і джмелі, пурхають метелики, бабки, мурашки і жуки, чимось серйозним і важливим зайняті в траві - все живе своїм життям, трудиться, все приховує таємниці і чудеса.
Ми купалися в прохолодній воді. Валялися в траві, з вдячністю підставляючи сонцю різні сполотнілі за зиму частини тіла. Спостерігали за течією води, ні, хочеться сказати більш піднесено - споглядали річку. Очима, вухами, носом, кожній часом вбирали, наповнювалися і розчинялися. Відчували кожною клітиною свою єдність з цією природою, з цією пишністю. Кудись відступили проблеми. Навіть самі нав'язливі з них стали здаватися суєтою. Вся міське життя з її бетоном, залізом і бензином відсунулася за кромку лісу. І сосни, стрункі й підтягнуті, здавалося, стояли на сторожі нашого спокою до самого вечора. Поки не прийшов час збиратися назад.
Назад ми поверталися на електричці. Гарне все-таки засіб пересування велосипед! Спокійно вміщується в тамбурі електрички. Перед від'їздом зібрали пляшки, банки і пакети, скільки змогли забрати. Дуже хотілося хоч щось корисне зробити на знак подяки за казку.
