Як цар на возі швидкісний їздив і що з ентого вийшло?
Почув якось цар-батюшка, що купці заморські з далекої Франції привезли в його країну віз особливу. Яка не сіно і не товари різні возила, а служила лише тільки для задоволення. Бо швидкість могла розвивати небачену. Аж 250 верст в одиницю часу.
Цар від заздрощів аж слиною ізошел. Його-то вози по країні ледь повзали. І наказав цар-батюшка терміново йому віз французьку в палац доставити, щоб особисто її проінспектувати.
Ох, і любив він на всьому готовому прокотитися! То на килимі-літаку пожежі гасив особисто, то чудо-юдо рибу кит в океані вистежував. А один раз навіть у бочці на дно найглибшого ставка царського опускався. Адже і не побоявся, що бояри вірні могли обернено-то його і не витягнути!
Вранці раненько на день наступний глянув цар у віконце своєї світлиці, а у дворі вже віз заморська красується. І людців дворових навколо неї видимо-невидимо.
Вийшов цар на ганок царський, почухав своє пузо рукою лівою. А правою рукою махнув, щоб всі розступилися. Тута боярин, по гаражу царського відповідальний, підскочив. Корону особливу, ударостійку простягає:
- Напнути, цар-батюшка, на чоло своє вельможне. Щоб про оглоблю Тєлєжній не вдаритися коли що.
Одягнув цар корону енту, а на ній так і крупно написано: «ЦАР». І нижче дрібними буквами: «сотворена в країні жовтолицих і вузькооких».
- І як ця штука пересувається? Ась? - Поцікавився цар-батюшка у механіка французької, поруч стоїть. - А втім, і сам розберуся. Буду діяти методом ручного управління.
Сіл цар на віз дивну, смикнув ручку червону, між ніг поставлену, і помчало геть з очей чудо заморське. Боярина, за столицю царську відповідального, переїхавши випадково. Але ніхто цього і не помітив. А людці дворові і зрадіти навіть не встигли як слід. Думали, мовляв, може, пощастить, і цар-батюшка НЕ возвернется в палац свій царський. А ить і п'яти хвилин не минуло, як віз, навколо царства-держави об'їхавши, в палац і повернення.
А в ній цар, прискоренням сплющений. Але вельми задоволений. Всю свою країну побачив, скрізь побував за час короткий. І адже ніхто йому з підданих за час подорожі і слова поганого не казав. Значить, все в порядку в його царстві-державі. Ріки течуть куди надобноть. Ліс росте краше старого-погорілого. Баби народжувати не кидають.
Чого ще бажати правителю. А те, що вози виробництва царського рухаються вкрай повільно і зі скрипом, так то й правильно.
«Тихіше їдеш, далі будеш». Не дарма народ сю мудрість придумав. А возів французьких швидкісних нам і не надобноть. Пустощі все це ».
А тут і людці дворові в долоні заплескали, та шапки вгору покидали, царя-батюшки повернення вітаючи. Мовляв, один він у нас такий відважний. Ні президент меріканскій, ні канцлер німецький, ні прем'єр англицкий на возі швидкісний і не кативалісь. Бояться, видно, правителі заморські народу своєму показуватися. Не те, що наш цар-батюшка. Цар-надежа. Цар-мандрівник. Цар-екстремал. Цар - Шумахер!
