Як цар з корупцією боровся і що з цього вийшло?
Якось раз вдень, відразу після обіду, вирішив цар з корупцією боротися. Зібрав бояр вірних і запитує їх грізно:
- Є серед вас такі, хто хабарів за всю свою службу вірну не брав жодного разу?
Зашарілися бояри і стали думу думати. Подумали і така відповідь цареві дали ухильну:
- Якщо возі колеса не змащувати, то далече вона ніяк не виїде!
Засмутився цар-батюшка і здогадався, що холопи його вірні не на одне платню царський життя проживають. І вирішив він правеж праведний влаштувати. Мовляв, все, що було набрано боярами за роки служби, негайно в казну царську доставити. А хто не послухається, той відразу до ката на плаху нехай в чергу стає.
Засмутилися бояри. Втрачати гроші, за кордон багато років вивозяться, та в хороми англицкий і суденця самохідні що вкладаються, ніхто не хотів. Мовляв, краще голову втратити, ніж все добро з таким трудом нажите.
І вишикувалися вони всі як один на площі Красної, на страту люту, царем-батюшкою придуману.
А цар-государ зайняв місце почесне в перших рядах глядацьких. Пресу запросили, щоб та суд царський справедливий зафіксувала, та до народець донесла. Послів заморських тож. Нехай бачать, що і в нашому царстві-державі все по закону коїться. А не аби як, як ті раніше думали.
Народу на видовище небувале зібралося видимо-невидимо. Всі хотіли подивитися, як з бояр обридлих до смерті голови полетять. А на площі тим часом скоморохи розважаються, публіку розігрівають перед видовищем потішним.
Тут фанфари заграли, барабани забили, і кат царський вийшов. Сокира похапцем бруском править да на бояр з інтересом комерційним поглядає.
А ті йому пошепки:
- Мовляв, давай ми в тебе сокира ентот купимо за суму велику. І діткам твоїм школу Кембріджську забезпечимо. І жінка вся в хутрі ходити почне. І сам тільки на диванах лежати буде і кофій пити чашками великими. А служити царю-батюшці за жалування голімий більше і не надобноть.
Зацікавився кат пропозицією боярським, але сокира і раніше правити продовжує. А народець уже гуде незадоволене тим часом. І посли заморські на годинник поглядають. І цар ніжкою нетерпляче тупотить. Аж надто він до видовищ оних охочий був.
Але кат відданий спиною до нього повернувся і з боярами домовлятися взявся. Мовляв, непогано було б і екіпаж аглицкий на колесах дутих. І сокиру новий стали німецької для продовження роботи в еміграції. А жінку в хутра не надобноть. Краще б іншу підібрати. Молодші, та із зовнішністю модельного.
На всі бояри приголосні, аби перестав кат сокиру свій правити. А то той вже блищить да на сонці переливається. Нарешті, по руках вдарили. Увіткнув свою сокиру кат у плаху дерев'яну і так сказав промову прощальну царя-батюшки:
- Чи не вели стратити, вели милувати. Служив я тобі честь по честі двадцять років і три роки. І нажив тільки що кут знімний на задвірках палацу твого, та геморой хворобливий від сидіння довгого в роботи очікуванні. А тута за п'ять хвилин всі свої проблеми вирішив, та ще й від женки обридлої позбувся. Прощай, цар-государ, і зла не тримай на мене.
І сів кат тут же в екіпаж аглицкий на колесах дутих. Обняв молодуху зовнішності модельного, боярами в той екіпаж підсаджений, поставив між ніг сокиру новий виробництва німецького і покотив за кордон жизню нову налагоджувати.
А цар-батюшка сидить весь як обпльований. Посли заморські над ним у відкриту посміхаються, а народець, видовищ позбавлений, гуде невдоволено і посвистує.
А бояри, дивом від смерті лютої врятувалися, так царю казали:
- Мовляв, не треба в країні нашій з корупцією ентой боротися. До неї краще просто звикнути, і вона непомітно стане.
І довелося з ними царю погодитися. І пішов він до себе в палац вечеряти. Йшов і думав:
«Надобноть ката нового з-за кордону виписати. Там, подейкують, фахівці хороші і хабарів не беруть ».
«Там, звичайно, не беруть, - думали у відповідь бояри. - Тута всі беруть ».
Ех, Рассея!
