Церква - розум, честь і совість нашої епохи?
Питання ідеології на самоплив пускати не можна. Інакше не встигнемо озирнутися, як будемо знову переможені в ідеологічній війні.
Подивіться на Україну. Думаєте, там зле держава ображає бідний народ? Або ідіоти за травичку на барикади подалися, щоб комусь вдалося прибрати владу до своїх рук? Як вийшло, що Україна забула, як на шматки роздерли нашу спільну велику державу всього-то двадцять років тому ?! Адже все те ж саме, один в один!
Невже Україна хоче розділитися навпіл, і частина притулиться до Росії, а частина віддасться сусідам ліворуч на карті? Або хоче розсипатися на безліч дрібних і найдрібніших державних образованьіц, щоб у кожному був свій президент? Щоб можна було надіти тапочки і піти влаштувати урочистий офіційний прийом сусідської королеві.
Ідеологія необхідна. І не розповідайте ужастики про ідеологію Радянського Союзу. Саме ті, хто домагався безперервного настирливого довбання мізків казенними втратили сенс штампами, тепер володіють колишньої загальнонародної власністю. І де докази того, що перетворення ідеології в древню тортури нестерпно одноманітним капання на голову не було частиною добре опрацьованого задуму?
Без ідеології держава розкладеться зсередини. Довгий час нашою ідеологією була відсутність всяких ідеологій. Але порожнеча - вона і є порожнеча, нею думки можна заповнювати лише до тих пір, поки порожнеча служить видаленню колишньої повноти. Але ось видалили, а далі що?
Треба щось робити.
І тут на допомогу приходить церква. У неї давно опрацьована і воістину вистраждана власна ідеологія. Перевірена століттями. Вкорінена в пам'яті поколінь. Дуже хороша основа у церкві для глибокої і масштабної ідеологічної роботи. Церква не без підстав пропонує взяти на себе турботу про душі громадян будь-якого віку і всіх частин соціуму.
На сьогодні все відбувається добровільно. Хочете вчитися в православній школі або в світській, хочете вивчати в школі курс православної релігійної культури або основи світської етики - вам вирішувати, ніхто не примушує. Але вже сьогодні діти опиняються в кілька вразливому становищі, якщо батьки їх не хрестили. Вже сьогодні питання віросповідання турбує перед співбесідою при влаштуванні на роботу. Воцерковлення прирівнюється до моральності, байдужість до церкви - до аморальності. Це відчувається поки не скрізь, але з кожним роком зустрічається все частіше і частіше. В одночас можуть бути прийняті закони, в силу яких церква вже не буде, як зараз, відділена від держави.
Завбачливі люди поспішають хреститися і вінчатися. Краще прийти до церкви добровільно і вчасно, ніж потім під тиском необхідності скоритися волі більшості. Ті, хто хрещений з народження, відчувають себе трохи більш впевнено, особливо якщо регулярно сповідаються і причащаються.
Нічого не маю проти. Ідеологічна робота необхідна. Тільки добре б припинити поливати брудом комуністичну партію, яка робила все те ж саме. А то згадується анекдот про змінюють один одного президентах, які всі однаково безсилі і однаково проходять одні й ті ж етапи президентської влади, що починаються зі звалювання провини за всі біди на попередників. Чи не час визнати, що серед комуністів були люди не менших душевних і духовних достоїнств, ніж нинішні пастирі?
