Як може звучати казка про Ніф-Ніфа, Нуф-Нуфа і Наф-Нафа по-сучасному? Вовк - відморозок і пікнік

Раз пішли в ліс три поросяти: старший брат Ніф-Ніф, середній брат Нуф-Нуф і молодший брат Наф-Наф. Пікнік їм захотілося «забацати». Взяли з собою на галявину дівчат (рожевенький поросяточек), шашлику з яловичини (зі свинини хлопці принципово не тріскалися шашлик), випивки набрали, фруктик-овочів, презервативів і т. Д. Загалом, взяли все, що береться на пікнік. Не забули і про «музон»: магнітола з двома широкими і бездонними, як очі пантери, динаміками стогнала дискотечними ритмами.

Вся компашка прекрасно відпочивала. Танцювали, квасили, шкварчить на вугіллі соковиті шматочки замоченого в вінішко м'яса. Після трапези Ніф-Ніф і Нуф-Нуф потягли в кущі юних подруг-поросяточек. А Наф-Наф з незвички перебрав «Мартіні» і отрубился під дубом. За веселощами і розпустою не помітили хлопці-п'ятачки, що темінь щільною стіною відгородила їх від світу. Ніч. Злякалися наші герої і заникав всім натовпом в занедбану ведмежий барліг. Від мурашок по спинах кручені хвостики їх і розпустилися.

Старші брати навіть більше Наф-Нафа злякалися. А меньшой-то і пропонує всім ось що: в середині лісу, у старого дуба, стоїть будка телефонна. Треба дістатися туди і дзвякнути рятувальникам МНС. Ті, мовляв, нас і витягнуть з непроглядній темряви. Такий був план младшенького Наф-Нафа.

- Та ти що! - Заглядали поросята, навіть забувши на мить про обережність. Потім вже Ніф-Ніф зашепотів:

- Ти забув, невеликий (так він звертався до молодшого брата), що уркаган Вовк Понари в лісі ям-капканів і вистелив дно їх шипами да колючками? Саме так тепер сірий відморозок на нас полює! На козенят, поросят, зайчат і оленят. А зверху ті ями він - ЧМО відспівати - гілками прикрив. Впадеш туди, і - хана тобі, п'ятачку! Не ходи! Чуєш ?! Не ходи туди! Ми тобі, як старші, забороняємо!

Дівчата-поросятки теж стали ласкаво відмовляти Наф-Нафа від небезпечної вилазки в центр лісу вночі. Але тут в душі тихого, в общем-то, Наф-Нафа заграло раптом відвагу. Він гордо підняв п'ятачок і заявив:

- Та ви, старші братики, схожі зараз не на бойових кнурів, а на мокрих від страху зайчиків! Яка нам лафа на кинутої ведмежою хаті ніч коротати? Учує нас тут по запаху Вовк, та пустить всіх на шашлик. Линяти треба звідси! Піду викликати МНС.

- Давай не швидкі на свинські рішення! - Спробував урезонити молодшого брата Нуф-Нуф. - Переседов тутечки до світанку, а там і потопає. Всі капкани Вовка побачимо і обійдемо його зловісні гілки! Не ходи, Наф-Наф! Обдерешь зараз попку у вовчій ямі!

- Бояки! - Тільки й стиснув зуби наймолодший порося, і досить грубо відштовхнувши Нуф-Нуфа в сторону, ступив у морок ночі. У барлозі ж запанувало напружене мовчання. Ніхто зі старших поросят не наслідував за зухвалим вискочкою.

Деякий час гнітюче безмовність прямо-таки давило на склепіння кинутої ведмежою барлогу, де ховалися поросята. І тут темряву, тишу десь зовні розсік пронизливий поросячий виск. Дівчата-поросятки мимоволі вискнули, а найстарший - Ніф-Ніф - рвонувся, було, назовні, щоб допомогти молодшому братику. Але середній брат - Нуф-Нуф - утримав за распрямления хвіст Ніф-Ніфа.

- Сьогодні що, у всіх «дах» з'їхала? Сьогодні ніхто старших не слухає? - Огризнувся Ніф-Ніф, але зупинений на виході Нуф-Нуфом, не став залишати притулку. Він лише глянув, як забилися в кут барлогу подруги-поросяточкі. Світло невеликого ліхтаря починав затуманюватися. «Акумулятор здихає», - подумав Ніф-Ніф, а іншим сказав:

- Не дійшов наш Наф-Наф до телефонної будки, мені здається. Обдер собі попу у вовчій ямі. Не бачити нам рятувальників МНС ...

Подруга Наф-Нафа заканючила в голос, її тут же кинулися заспокоювати подружки.

- Він пішов рятувати нас! - Голосно голосила вона. - Він пішов викликати рятувальників МНС для нас, та тільки знайшов купу голок і колючок на свою рожеву дупу! Він був таким ласкавим ...

З важким серцем поросята слухали ці голосіння. І тут Ніф-Ніф злегка прохрюкал:

- Тихіше! Тихіше!

Все в барлозі замовкли і стали вслухатися в навколишній світ. І тут десь поруч чітко почувся легкий хрускіт хмизу. Хтось підкрадався або підповзав до входу в колишнє ведмеже лігво. Поросята в жаху чекали появи в прорізі якого-небудь монстра, що слопает їх прямо тут, в барлозі. Але до загальної радості в отворі показалася голова маленького Наф-Нафа! Він був весь у багнюці. Свинячі оченята скажено оберталися. Прискорене дихання то збивалося, то відновлювалося. Вся попа його була в скалка, голках і реп'яху. Сей пікантний момент оченята поросят розгледіли навіть в каламутному світлі ліхтарика. Наф-Наф вповз в барліг і звалився на підлогу.

- Слава Богу, живий наш братику! Тільки попу собі грунтовно обдер. Але цілісність шкірних покривів попи - справа наживна! - Задоволеним голосом процідив Нуф-Нуф. - Давайте повернемо його попці первісний вигляд!

Всі поросята взялися висмикувати з тіла маленького ходка до МНС колючки, реп'яхи, голки. Подружка Наф-Нафа дістала з кишеньки сумочки стерильну серветку з антисептиком, продезінфікувала хворе місце коханого, а потім все проколи пофарбувала зеленим кольором. Зеленкою в олівці. Через деякий час потерпілий став очухівается і спробував присісти. Але рани на «п'ятій точці» не дозволили зробити цього. Наф-Наф так і залишився лежати на животику, являючи оточуючим позеленілу точками задню частину свого тіла. Він сидів при столі тепер плямистим леопардом.

Поки Наф-Наф валявся в «відключці», подружка Ніф-Ніфа вселила надію в інших припущенням, що, можливо, Наф-Наф примудрився-таки викликати рятувальників МНС. І, якщо так, то порятунок - лише справа часу. І ось тепер, коли поранений прийшов до тями, Ніф-Ніф відразу ж поцікавився:

- Наф-Наф! Тобі, братик, вдалося викликати МНС?

- Ні, - глухо видавив Наф-Наф. - Чи не вдалося. Хоча я ступав дуже обережно і пару разів навіть минув капкани, розставлені Вовком. Але потім зовсім темінь настала. Ні зги не видно. І я зрозумів, що до таксофона у старого дуба не прийду. Став я повертатися сюди, назад в барліг, та в темряві маленько відхилився від своїх відбитків і попав-таки в вовчу яму.

- Попою на колючки! - Співчутливо вставила слово подружка пораненого.

- Точно. І тут, звідки не візьмись, з'явився Вовк! Відморозок! - При цих словах Наф-Наф підвищив голос, і всі поросята незалежно від статі і віку затремтіли від страху. - Висмикнув мене з ями цей сірий зубоскал. Я і подумав, що все, мені - амба. Щас чікнет мені душогуб іклами по горлу і на шашлик замаринує. А він мене оглянув все, повертали, навіть на безменом - ваги такі з гачком - заважив. Мерзенний тип: взяв за шкірман мене, і зважив як лантух із салом!

- Жах який! - Прикрила копитцями рильце подружка Ніф-Ніфа. Але її хлопець вимагав у Наф-Нафа:

- Продовжуй!

- А чого продовжувати-то? Відпустив він мене на всі чотири сторони!

- Він що, сбренділ? Вегетаріанцем обернувся? - Обурився Нуф-Нуф.

- Ні! Прогарчав щось типу «шкіра та кістки», - скривився оповідач.

- А Вовк куди подівся? - Звузив в жаху очі наймудріший і найстарший з трьох братів-поросят.

- Відвалив кудись! Ах, як же попа моя болить! - Зажурився Наф-Наф. - Треба було мені вас, старших братів послухатися, і не пертися в темний ліс, а дочекатися ранку, як ви і тлумачили раніше. Тепер ось свічку всім дупою в зеленці ...

Знову запанувала липка тиша. Самий старший з братів-поросят Ніф-Ніф про щось напружено думав і раптом, як громом, його осінило, і він моторошним голосом завищали:

- Йдемо звідси! Швидко! Валимо на всіх «котушках»! Інакше нам - кранти!

- Так у чому заковика-то? Поясни! - Скривився від страху Нуф-Нуф.

- Розтлумач! - Вискнули дівчата.

- Та в тому заковика, що сірий нам каверзу підстроїв! Чи не врубують? - Дико завращает очима Ніф-Ніф.

- Чи не наздоганяємо! -хор відповіли поросята.

- Так от! Вовк, цей лошара, відпустив з пазурів своїх Наф-Нафа тільки лише для того, щоб простежити за ним і всіх нас «накрити» разом! В одному барлозі! Наф-Наф ж у нас «шкіра та кістки»! З нього пуття ні на один вовчий ікло нету! Худий кент з обдертою попкою!

Ніф-Ніф з гіркотою замовк. І в цей самий момент в отворі барлогу намалювалася моторошна вовча морда з розкритою пащею. Очі хижака виблискували кривавими алмазами. Господар такого погляду явно незнайомий з такими словами, як «пощада», «милосердя».

Мораль же цієї байки, якщо так можна висловитися, така: якщо ви, хлопці й дівчата, які не слухаєте старших і вважаєте себе розумнішими і досвідченіший їх, то ви не тільки собі обдереться попу, а й викличете погибель, «підставите» тих, хто опинився поруч з вами. Ваших рідних, найближчих друзів, подружок.

Слухайтеся старших братів і сестричок, дітвора!

(07 жовтня 2010, Михайло Берсенєв)