Хіба віра - що горілка з ковбасою?
Що б не писали численні пронародних ЗМІ про часті останнім часом нападках на РПЦ, ясно одне - Церква сама себе компрометує. Організація, суть якої нести віру і добро в душі і серця обивателів, стала звичайним комерційним проектом, збиває непогані бариші на споконвічно російських якостях - довірливості і побожності. Все, що раніше мало духовну і національну цінність, сьогодні, по-суті, можна порівняти з ковбасою і горілкою, що мають конкретну фізичну ціну. Православна віра перетворилася на товар. І шукати винних всюди, тільки не в «ВАТ РПЦ», - блюзнірство або, принаймні, нерозумно.
Особисто для мене стало сенсацією, що стовп Російського Православ'я - Храм Христа Спасителя (далі - ХХС), той самий, що в серце Росії, - не є власністю Православної Церкви, і більше того, стоїть на балансі Москви. Це всього лише Фонд, бізнес-центр, приватне комерційне підприємство, що дозволяє його господареві, як і будь грамотно організоване ІП, стати ще багатшими. Причому деколи з грубими порушеннями статей Кримінального кодексу РФ.
Вкрай актуальною темою обговорень останніх днів у ЗМІ та блогах стала з'явилася інформація про те, що під дахом головного православного храму цілком вдало розгорнута широка комерційна діяльність десятків ТОВ, власники яких пов'язані воєдино родинними узами з керівниками фонду «Храму Христа Спасителя». Спливли деякі факти, що вказують на нахабне використання держбюджетних коштів керівниками фонду. До речі кожна з вище зазначених компаній вважає своїм законним правом приховувати від платників податків інформацію про багатомільйонні доходи зі своєї комерційної діяльності. І то правда, навіщо в черговий раз піддавати РПЦ, під логотипом якої можна так спокійно і безхмарно жити, черговим нападкам з боку всюдисущих ворогів і недоброзичливців. Це я утрирую. Але, якщо серйозно, то найбільше в цьому «болоті» обурює одне: як так могло статися, що на території російського духовного і національного пам'ятника вже більше десяти років як запущена машина із заробляння грошей?
До відома. Фонд ХХС з'явився ще в 90-х роках, але називався інакше - Фонд фінансової підтримки відтворення храму Христа Спасителя. Протягом восьми років казна фонду поповнювалася за рахунок інших комерційних компаній і «добровільних» пожертвувань простих російських обивателів. На початку нового тисячоліття храм був добудований і в якості презенту відданий РПЦ. Але під егідою Церкви справи з пожертвами йшли якось не дуже. Довелося перейменовувати фонд і передавати ХХС під його «дах». Саме з тих пір храм став брендом всієї комерційної діяльності фонду.
Будучи, по-суті, тільки комерційним підприємством, Фонд Храму Христа Спасителя щорічно отримував багатомільйонні субсидії від уряду столиці. Але й цих вливань керівництву фонду виявилося мало. Було прийнято рішення розмістити на території Храму піцерію і пару магазинчиків, в одному з яких сьогодні продають різні сувеніри для відвідувачів, а в іншому - дорога «ювелірка», абсолютно не що з релігійною тематикою.
Але все ж основною статтею доходів фонду стала здача приміщень храму в оренду. Наприклад, оренда Залу церковних соборів для проведення приватних заходів коштує близько півмільйона рублів, а конференц-залу - близько 100 тисяч рублів. Але крім усього іншого, в храмі в тісному співтоваристві з духовно-історичними цінностями мешкають десятки офісів та адвокатських контор. Видать, панове клерки і всякого роду офісний планктон більш спокійно почуваються лише в святих стінах, під невсипущим наглядом Спасителя і армії святих. Але і це не все. До ХХС, як риби-прилипали, присмокталися автомийка і платна стоянка на 305 машиномісць. Особливо радує і той факт, що орендувати приміщення можуть лише православні християни, тобто носії тільки християнської віри. Тут іновірців вхід закритий. І до речі навіть РПЦ платить фонду за користування «світськими» приміщеннями.
Фонд Храму містить власну службу безпеки, що складається з двох чопового - «Дзвін-А» і «Дзвін», главами яких значаться, ймовірно, просто однофамільці (не стверджую) панове Баринова, Сергій Васильович і Олександр Сергійович. А співвласниками Чопа «Дзвін» є діти виконавчого директора фонду ХХС В. Поддеваліна - Михайло і Олена, - за сумісництвом так само володіють кількома компаніями, розташованими на території храму, включаючи автомийку ТОВ «Митній двір». До речі пан В.Поддевалін в 2009 році був удостоєний честі бути нагородженим Почесною грамотою «За велику роботу щодо забезпечення експлуатації комплексу храму Христа Спасителя та організації проведення церковних і світських заходів». А вручав грамоту особисто діючий тоді президент РФ Д.Медведєв.
Г-н В.Поддевалін і сам не гребує проведенням власних свят на території Храму Христа Спасителя. Його гостями завжди були «достойні їх найдостойніших» - від великих бізнесменів до глав регіонів і вітчизняних поп-виконавців.
Ось вам і «святая святих». Все, виявляється, тлінне і приземлено. Але є надія, що тільки не для істинно віруючих. А всякого роду менеджери завжди, в усі часи прагнули скористатися духовним началом Російської Православної Церкви. Не зовсім зрозуміла лише позиція самих представників РПЦ, які закликають православних обивателів до праведного способу життя. Однак на ділі виявляється зовсім інша картинка. Аж ніяк неприваблива і десь навіть брехлива, корислива і продажна. Невже жага матеріальних благ настільки сильна, що здатна розкласти душу істинного православного? Тоді постає закономірне питання: яку таку віру можуть нести люди, очернённие спрагою грошей? Лише віру в те, що все продається і купується. Особисто я роблю такий висновок. І нехай «відпускають гріхи» нападають і кусаються ...
