Як подорожувати по Європі на автомобілі? Заправки.
Пригадую відомі часи, коли за бензином шикувалися довжелезні черги, і порівнюю з часами нинішніми. Заправки більше не зустрічають автомобіліста закритими віконцями кас, немає потреби зберігати бензин в гаражі і на балконі. Краса! Ніяких проблем. Крім грошей, природно.
Те ж відсутність проблем можна спостерігати в Німеччині. У будь сільці є цілодобова заправка. Приймають як готівку, так і кредитки. Заливай, плати і їдь.
У сусідній Франції вже складніше. На швидкісних дорогах заправок вистачає, але в стороні від них ідилія закінчується. Кількість АЗС різко зменшується, а ті, що є, працюють строго по робочих днях, і ні в якому разі не вночі. Втім, французи - народ чуйний, якщо зможете знайти кого-небудь з обслуговуючого персоналу поблизу від заправки, то, швидше за все, вам допоможуть. До речі, будьте уважні і не залийте в бензинову машину дизельне паливо, або навпаки. Місцеві назви, написані крупним шрифтом на кожній колонці, не завжди зрозумілі, зате всім відомі цифри 95, 98 або інтернаціональне слово diesel доведеться пошукати. Знайдете обов'язково, можливо, за допомогою окулярів або лупи.
У сонячній Італії схожа ситуація посилюється любов'ю місцевого населення до готівки. Чим менше заправка, тим більша ймовірність, що ваші картки не знадобляться. А вже вночі на італійську заправку краще не потрапляти. Процвітає грубе, але приховане здирництво. Правда, в поліцію скаржитися нема на кого, касира на заправці ви не зустрінете. Гроші приймає автомат, з обов'язковою видачею чека. Ось тільки здачу він видавати відмовляється категорично. Якщо вона вам потрібна, приїжджайте вранці з чеком, і касир з посмішкою і без зволікань поверне її вам. Транзитному водієві без дрібних купюр в кишені залишається тільки поспівчувати.
Іспанські заправні станції - це майже супермаркети. Нерідко можна зустріти справжній ресторан з офіціантами і недорогими (8-15 євро) обідами. Як і по всій Європі, оплата за паливо виробляється після заправки. Але, напевно, в Мадриді осіло занадто багато наших співвітчизників. Тут як у Москві - спочатку треба розплатитися.
Найдорожча для автомобіліста країна - Голландія. Літр пального місцевого розливу обійдеться в середньому близько півтора євро. Але в Європі все ще зустрічаються контрасти: в сусідньому Люксембурзі автомобільне паливо найдешевше на континенті, чим активно користуються не тільки голландці, але і французи, бельгійці, німці.
Дешевий бензин можна знайти і на деяких гірськолижних курортах Швейцарії та Італії. Це наслідок скасування мит з метою стимулювання приїзду туристів. Зате у скандинавів погляд на оподаткування прямо протилежний, тому й ціни на пальне одні з найвищих. Можливо для того, щоб згладити враження від високих цін на паливо в Швеції і в Норвегії, на заправках продають найсмачніші хот-доги. Коштують вони близько 15 крон, разом з ними можна взяти картопляний салат, огірочок, смажена цибуля. Ну, це, звичайно, якщо автомобіль дозволить вам залишити дещо для себе.
Низькоякісне паливо важко знайти на європейських автозаправках. Традиційно автолюбителі західноєвропейських країн використовують високооктановий бензин. Останній може бути з пониженим вмістом свинцю (unleaded) або звичайним (leaded). «Екологічний» бензин повсюдно дешевше звичайного. Це результат державного регулювання цін. Почасти з тієї ж причини ціна дизельного палива зазвичай значно нижче бензинової, але не скрізь. Наприклад, у Великобританії це майже рівні величини.
Втім, можна і не витрачатися на бензин або дизпаливо. Наприклад, якщо подорожувати автостопом. Але, яким би способом ви не подорожували, рано чи пізно вам захочеться відпочити. Про це - наступного разу.
