Як радянські художники наближали славний день Перемоги? Частина 1.
Ми ще дуже мало знаємо про людей, які не тільки пережили Велику Вітчизняну війну, пройшли її дорогами, пізнали біль важких втрат і радість перемог, але і яскраво відобразили її у своїй творчості. Завдяки ним ми маємо можливість побачити і відчути те, що свого часу побачили і пережили вони. Їхні твори - це не просто картини, плакати, малюнки, скульптури, сьогодні вони стали справжніми документами історії, що зберегли для нащадків пам'ять про той великий і трагічний часу.
Велика Вітчизняна війна мобілізувала діячів мистецтва на відсіч ворогу всіма можливими для них засобами. Багато зі створених у роки війни творів за напруженням патріотичних почуттів, художній майстерності, виразності та емоційності по праву вважаються неперевершеними. Найбільш значні з них увійшли до золотого фонду не тільки вітчизняного, але й світового мистецтва.
Варто відзначити, що багато художників стали на захист Батьківщини зі зброєю в руках. Більше 900 з них пішли на фронт. Вони були свідками, а то й безпосередніми учасниками відбуваються драматичних подій. Вірні своєму професійному та моральному боргу, вони між боями встигали в похідних альбомах, на клаптиках паперу, зробити начерки минулого бою, намалювати портрет товариша по службі або випустити бойовий листок з помітними карикатурами. Численні замальовки та етюди, створені в перервах між боями В. Богаткина, О. Верейским, Н. Жуковим та іншими фронтовиками, являють собою безцінний художньо-документальний матеріал. Невипадково на художніх виставках творів тих років їх роботи завжди представлені і викликають незмінний інтерес глядачів.
Першими художній «залп» по фашистам справили Кукринікси, вже на третій день війни издавшие плакат «Нещадно розгромимо і знищимо ворога». Незабаром Н. Тоїдзе створив найвідоміший плакат воєнних років «Батьківщина-мати кличе!». Цей плакат приголомшливо виразний, недарма він вважається найкращим твором жанру. На нього і сьогодні важко дивитися без хвилювання. Плакат «Батьківщина-мати кличе!» І пісня «Священна війна» (слова В. Лебедєва-Кумача, музика А. Александрова), народжені в перші дні Великої Вітчизняної війни, стали її своєрідними художніми символами.
Природно, що в роки війни особливо цінувалася оперативність у художньому висвітленні подій на фронті і в тилу. Були створені тисячі плакатів, листівок, листівок. При цьому використовувалися не тільки художньо узагальнені образи, а й фотографії - які стали документальним свідченням тих подій. Так, одним з кращих плакатів того часу став створений В. Корецьким плакат «Воїн Червоної Армії, спаси!», Основу якого склала дивовижна за виразністю фотографія.
Фронтовики згадують, що емоційні плакати В. Іванова «П'ємо воду рідного Дніпра, Будемо пити з Прута, Німану та Бугу» і Л. Голованова «Дійдемо до Берліна» допомагали зміцнювати віру в свої сили і неминучість розгрому агресорів.
Особливу роль виконували сатиричні плакати. Нерідко помітні листи «Вікон ТАСС», виконані від руки буквально через кілька годин після подій, що відбулися і розмноження за допомогою трафарету, ставали першими художніми свідченнями перемог Червоної Армії. Саме оперативність «Вікон» була їх головною перевагою в порівнянні з друкованими плакатами та листівками.
У випуску плакатів активну участь брали кращі вітчизняні художники: Кукринікси, Б. Єфімов, М. Черемних, Г. Ниський і багато інших. Наші військові плакати користувалися вражаючою популярністю не тільки в СРСР, їх виставки в роки війни з великим успіхом проходили в Англії, США, Швеції, Ірані, Китаї.
Поряд з оперативними художніми творами в роки війни створювалися приголомшливі по глибині емоційного впливу на глядачів полотна. Однією з перших таких картин стала робота А. Пластова «Фашист пролетів». У ній немає бою і б'ються солдатів, а тільки осінній пейзаж, розбрідається стадо, убитий хлопчик-підпасок і силует який відлітає фашистського літака. У картині протест художника проти жорстокого, безглуздого вбивства зливається з болем за рідну землю, над якою поглумився ворог.
У перші роки війни було створено чимало картин, на яких зображено саме варварство фашистів: перетворення в руїни мирних міст і сіл, звірячі кари і знущання над людьми, творені загарбниками. Такі, наприклад, полотна Г. Ряжського «У рабство», Я. Миколаєва «За що?», В. Сєрова «Розстріл».
Незабутнє враження на глядачів надавала картина С. Герасимова «Мати партизана», показувала, що моральну перевагу навіть перед лицем смерті залишається на боці радянських людей. На картині великим планом зображені тільки дві фігури: проста російська селянка, сина якої ведуть на розстріл, і кат-есесівець, який не в силах зламати дух російської жінки.
Однією з перших робіт, в якій художник показав невблаганність всенародного опору загарбникам, стала картина К. Юона «Парад на Красній площі 7 листопада 1941». Художник з документальною точністю зобразив легендарний парад, з якого бійці йшли прямо на фронт. Рідко кому з учасників цього параду вдалося дожити до перемоги, але свій обов'язок перед Вітчизною вони виконали до кінця.
Мабуть, однією найбільш емоційних картин того часу стало полотно А. Дейнеки «Оборона Севастополя», в якій автор зміг передати люту запеклість останнього рукопашного бою моряків-чорноморців на набережній міста російської морської слави. Незважаючи на всю трагічність сюжету, глядач розуміє, що цих людей можна вбити, але перемогти їх неможливо.
Показово, що вже в наші дні великий плакат з репродукцією цієї картини Дейнеки і лаконічним написом «Здрастуй, НАТО», зустрічав у Севастополі американські кораблі.
