Як «Війна світів» Герберта Уеллса викликала в США масову паніку?

Увечері 30 жовтня 1938, напередодні «Дня всіх святих», коли американці відзначають традиційне свято жартів і розіграшів «Хеллоуїн», ніщо не віщувало масової паніки, незабаром охопила східне узбережжя США і частина Канади. Природно, що ніякого злого умислу у молодого радіорежіссера Орсона Уеллса (однофамільця письменника-фантаста), Ввергшего масу людей у стан панічного страху, і в помині не було. Він щиро вважав, що підготував прекрасну «радіошутку», гідну майбутнього «Хеллоуїна».

Передача почалася з цілком прозаїчного дикторського тексту: «Пані та панове! Радіомовна корпорація «Коламбіа» рада представити вам Орсона Уеллса і трупу «Меркьюрі-театру на відкритому повітрі» в інсценуванні роману Герберта Джорджа Уеллса «Війна світів». Відразу ж після цього радіослухачі почули повідомлення про погоду на завтра, потім почався концерт легкої музики. Багато радіослухачів вже забули про щойно оголошеної інсценуванні і не могли і припустити, що передача йде в її рамках.

Раптово концерт був перерваний, а диктор оголосив, що з обсерваторії в Прінстоні професор-астроном щойно повідомив про надзвичайно дивних яскравих спалахах на поверхні Марса. Напевно, і ця новина не відклалася у свідомості радіослухачів, так як перерваний концерт відновився. Але незабаром його знову перервали повідомленням, що за словами астронома від Марса в сторону землі рухається якесь незвично велике тіло. Відновився концерт став перериватися все частіше, повідомлення слідували все сенсаційними. Багато радіослухачів тепер вже не звертали на музику уваги, а з нетерпінням чекали черговий дивовижною інформації.

До передачі підключився «власний кореспондент» радіомовної корпорації Сі-Бі-Ес, який тремтячим від хвилювання голосом повідав про падіння поблизу села Гроверс-Мілл, що за вісім кілометрів від Прінстона, гігантського метеорита з Марса. Наступне повідомлення він передавав вже з місця події, описуючи радіослухачам побачений їм величезний кратер, масові людські жертви і юрби цікавих, яких розганяла поліція. Відразу пішло інтерв'ю з фермером, на чиє поле впав метеорит. Зі сльозами в голосі фермер віщав про зниклого врожаї, загиблого худобі і вбитих сусідах.

Раптово знову зазвучав зривається голос репортера, сталося щось надзвичайне. Виявилося, що метеорит - це величезний металевий циліндр, у якого почала повільно підніматися масивна кришка. Радіослухачі затамували подих. А репортер передавав, що з-під піднялася кришки здалися дивні істоти, які стали спускатися на землю і витягувати з циліндра незрозуміле обладнання, яке виявилося зброєю небувалою руйнівної сили. Дія цієї зброї було марсіанами негайно продемонстровано, їх «промені смерті» буквально спопеляли все навколо.

Тут же послідувала інформація, що влада негайно стягнули до Гроверс-Мілл регулярні війська, які оточили місце падіння циліндра марсіан. Репортер відразу ж узяв інтерв'ю у солдата з оточення, потім в розмову включився професор-астроном, якого перебив офіцер, командувач прибулим підрозділом, який зажадав терміново звільняти територію, де можуть початися бойові дії з марсіанами.

Напруження наростало. Радіослухачі сприймали все як реальність. А тут ще по радіо зі зверненням до населення виступив міністр внутрішніх справ, який закликав до спокою і запевняв, що армія і поліція все контролюють. Ну який же нормальна людина повірить подібним запевненням? Якщо вони прозвучали, значить, ситуація і насправді виходить з-під контролю.

Новий репортаж з місця події буквально кинув людей в шок. Марсіани застосували свою зброю, спопеливши армійське оточення, а потім і село. «Тікаючи» від наступаючих марсіан, репортер встигав описувати забиті біженцями дороги, палаючі будинки, спотворені трупи. І все це на тлі жахливого скреготу, виття і вибухів.

Раптово ефір наповнився тільки гуркотом вибухів, а коли настало затишшя, чийсь голос промовив: «Гей, є тут хто-небудь? Є тут ... ». Радіоприймачі замовкли. Мовчали вони не довго, потім почулося черговий виступ професора, якісь інтерв'ю, але їх слухати вже було нікому.

Людей охопила паніка. Прийнявши все за реальність, люди билися в істериці, вистрибували з вікон, хапали перше-ліпше під руки і вибігали з будинків. Дороги забили маси машин, які неслися, не дотримуючись правил. У людей було одне бажання - сховатися, втекти від того жаху, який несуть марсіани. У держустановах, поліцейських дільницях, лікарнях не перестаючи дзвонили телефони, люди благали врятувати їх. Правда, були і войовничі вимоги: відкрити арсенали і роздати народу зброю, терміново мінувати дороги на шляху проходження марсіан і навіть направити на них льотчиків-смертників на наповнених вибухівкою літаках. Згодом телефонні компанії відзначать, що лінії в цю ніч були навантажені уп'ятеро більше звичайного.

З'явилися і свідки, які заявляли, що своїми очима бачили всі безчинства марсіан і лише дивом уникли смерті. Їх барвисті описи тільки підігрівали паніку. Але до ранку пристрасті вляглися, люди стали заспокоюватися і повертатися по домівках. Природно, що для багатьох людей свято було остаточно зіпсований. Зате для газетярів з'явилася маса роботи, стільки подій за один вечір і ніч, що тільки встигай пиши. На перших шпальтах багатьох газет з'явилися фотографії Орсона Уеллса, якому доводилося відбиватися і від всюдисущих репортерів, і від обурених людей, що зрозуміли, що їх просто розіграли.

Незабаром пристрасті вщухли, а Орсон Уеллс став національною знаменитістю - людиною, яка змогла налякати Америку. Прийшов час проаналізувати, що ж сталося, чому люди взяли інсценування, нехай і талановито зроблену, за дійсність? Як люди змогли повірити, що протягом трохи менше години (тривалість передачі) марсіани змогли долетіти до землі і влаштувати погром на значній території, а армійські підрозділи протягом декількох хвилин були підняті по тривозі, привезені до якоїсь селі, де оточили значну територію і тут же вступили в бій? І таких людей виявилося близько 1,2 мільйона. Вражаюча цифра, яку згодом озвучили експерти.

Гострий інтерес подію викликало у військових. Вони побачили в ділі новий вид зброї - психологічного, яке, як виявилося, володіло колосальною силою. Цей випадок яскраво продемонстрував, що люди готові сліпо вірити ЗМІ, якщо інформація вміло підготовлена, грамотно зрежисована, наповнена правдоподібними деталями й артистично піднесена.

А тепер уявіть можливості ЗМІ, особливо електронних, того часу і сучасних. Коментарі, як кажуть, зайві.