ЯК ЗБЕРЕГТИ ПРЕКРАСНЕ
Тут здавна жили люди. Тут перетиналися торгові шляхи. Тут в гірській улоговині біля злиття двох річок виростали житла. Тут на смерть стояли хоробрі воїни, захищаючи своїх рідних. Звуть це місце Славсько.
Стукають колеса. Боязкі сонячні промені ледь пробивають пелену моросящего дощу. Прямо за вікном вагона похмурими велетнями піднімаються гори. Нарешті поїзд уповільнює хід. Це наша зупинка. Пора виходити.
Історія Славського пов'язана з київським князем Святополком і сягає глибокої давнини. Перша письмова згадка про селище датується 1483 роком. Природне розташування гірських хребтів Бескид і Горган навколо селища створило унікальний мікроклімат з великою кількістю снігових опадів зимою.
Історія Славського як зимового центру відпочинку, почалася ще в XVIII столітті. У 20-30 роках XX століття були побудовані гірські підйомники і трампліни. Але особливий розвиток Славське почало набувати в 1970-1980 роках. На схилах гір було побудовано понад десяти підйомників. До кінця 80-х років Славське перетворилося на провідний гірськолижний курорт в СРСР. Тут проводилися щорічні чемпіонати та міжнародні змагання.
За час незалежності України побудовані ще кілька підйомників і велику кількість комфортабельних приватних готелів. За рік за офіційною статистикою в Славське приїжджало близько 100 тисяч туристів. За даними ж незалежних експертів - близько мільйона.
Нас зустрічають. Перше ж враження, якщо не вважати кидає в тремтіння туману, від місцевих таксі. Це виключно старі добрі уазіки. Козлика звуть їх по-простому в народі.
Чомусь відразу ж пригадується стара історія, нібито сталася років тридцять тому. Якось, армія однієї зі скандинавських країн оголосила тендер на постачання автомобілів для командного складу. Послав на конкурс продукцію та Ульяновський автомобільний завод. Відповідь була шокуючою. - Вибачте, але ми змушені відмовитися. Наші офіцери не хочуть померти раніше за своїх солдатів.
Як би там не було але вже багато років вірно служать ці невибагливі машини своїм власникам. Зрозуміло, про навіть елементарному комфорт говорити не доводиться. Зате є незаперечні переваги. По прохідності з цим твором автомобільної техніки може посперечатися хіба що тільки танк.
Майже відразу ж приходить розуміння вибору подібного засобу пересування. Дорогами те, по чому ми рухаємося, можна назвати досить умовно. На мій погляд, більше підходить кілька призабуте назву тракт. Ходять чутки, що начебто в цьому році дороги мають відремонтувати. Однак за достовірність цих чуток несуть відповідальність тільки коридори, по яких вони ходять.
Не минає й десяти хвилин, як ми під'їжджаємо до точки нашого розміщення. «Садиба Ареф'євих» вражає своїм внутрішнім оздобленням. Ми не побачили жодного однакового інтер'єру. Кожен номер відрізняється від іншого. І ще запам'яталися стіни, обвішані картинами.
Сім'я Оксани і Дмитра Ареф'євих глибоко закохана у мистецтво. І вони живуть щирим бажанням робити більше для збагачення культури свого краю. Ось вже втретє у Славському проходить міжнародний пленер живопису «Максим». До речі, значення слова «пленер» буквально перекладається як робота художника на повітрі. Традицію цю, закладену на берегах Сени, тепер підхопили жителі Бойківщини.
Не дивно, що саме в їхньому будинку зародилася сама ідея проведення пленеру. До Арєф'євим, великим любителям і цінителям живопису постійно приїжджали їхні друзі художники. І якраз під час однієї з таких домашніх посиденьок за словами львівського художника Ореста Косаря і визріла думка. Однак пройшло більше семи років, перш ніж вдалося перетворити бажане в дійсність.
Понад тридцять митців з різних регіонів України, Росії, Білорусі, Молдови та Сполучених Штатів зібралися в селищі Славське. Торішня ініціатива подружжя Ареф'євих отримала масову підтримку.
Росіянка Ірина Анікіна подолала більше трьох тисяч кілометрів, щоб приїхати з далекого Бєлорєцька. Її білоруська колега Вікторія Гриневич в Прикарпатті приїжджає вже вдруге. Сергій Панов представляє сонячну Молдову. Ігор Филипів є посланцем Сполучених Штатів Америки. А Ярослав Ціко - Москви.
Географію країни можна вивчати по місцях проживання українських учасників. Харків і Хуст, Полтава та Іллічівськ, Запоріжжі та Ужгород, Донецьк та Одеса. Зрозуміло столиця і звичайно ж Львів і область.
Пленер відбувається під патронатом Львівської національної академії мистецтв. А за артистичну концепцію пленеру вже традиційно відповідають львівські художники Орест Косар, Орест Манюк та Віктор Стогнут.
Колекція творів, яка сформується після завершення роботи пленеру, стане відчутним додатком до досвіду сучасного українського образотворчого мистецтва, а гостинне обійстя Ареф'євих і далі буде зустрічати своїх гостей естетично привабливими сюжетами картин, виконаних талановитими творцями.
До речі, в рамках пленеру відбулося відкриття виставки «Гори надихають». Туристи, шанувальники мистецтв і всі бажаючі мають можливість оглянути виставку творів, створених творцями на полонинах Карпатських гір. Крім того, відвідувачі можуть не просто оглянути картини, а й поспілкуватися з їх авторами і навіть придбати вподобані роботи.
Так що, правильно кажуть, що знаний і улюблений багатьма гірськолижний курорт Славське поступово перетворюється ще на один із центрів пленерного живопису.
