«А поговорити?» Чоловічий і жіночий мови
Вічне непорозуміння між чоловіками і жінками давно стало не тільки темою анекдотів, причиною розлучень, а й предметом серйозних наукових досліджень. Ці дослідження проводяться в рамках не так давно сформованих галузей лінгвістики: соціолінгвістики та гендерної лінгвістики (гендер - стать, про гендерну політику багато хто чув).
А історія питання сягає глибокої давнини ...
У давнього народу шумерів, що населяв Південне Дворіччя, вже в 5 тисячолітті до нашої ери, існувало щось на зразок двох мов. Крім основного діалекту eme-ku (природно, «благородного мови»), на якому написано більшість ділових і релігійних текстів, визнається існування діалекту eme-sal («спотворений мова», або «хтось тонкоголосий»).
Хтось тонкоголосий - хто б це міг бути? На цій мові викладаються гімни й мови богинь, жриць і смертних жінок, а також співочих євнухів, все це зафіксовано в релігійних текстах. Ось і кажуть про особливе «жіночому» шумерському мовою. Також зафіксовано, що деякі слова і фонеми з «чоловічого» шумерського були заборонені для жінок. Тобто різниця була і у вимові, і в активному словнику.
Те ж саме зафіксовано в среднєїндійськие драмах. Там герої з головних каст говорять на призначеному санскриті, а III-я каста і жінки змушені спілкуватися на діалекті (пракріті). І знову основна різниця - у вимові слів.
Але найцікавіше, що і донині існують чоловічі і жіночі варіанти в різних мовах. У японській мовної культурі чоловіки і жінки використовують різні займенники. У Чукотському розрізняється фонетика - один звук у жінок відповідає абсолютно іншому у чоловіків. Природно, в якості офіційного використовується «чоловічий мова», він же закріплений в орфографії. А в мові одного індіанського племені (лакота) жінкам дозволено тільки «процитувати» чоловіків, а от розмовляти потрібно на призначеному «говіркою».
Ці «гендерні» мови відрізняються навіть лексично (наприклад, назви родичів сильно розрізняються залежно від статі мовця: абсолютно різними словами назвуть молодшу сестру чоловік або жінка). Мова тангоа (полинезийская група) існує також у двох варіантах. А в крихітному андийском мовою, якою розмовляють у деяких районах північного Дагестану, багато найважливіші слова, аж до «я» і «ти», «людина», досі звучать по-різному в мові чоловіків і жінок.
Взялися «підчищати» і європейські мови, звинувачуючи і їх в деякому, хоч і не дуже вираженому, сексизмі (але ж, дійсно, жінка-генерал і генеральша - різні поняття). З точки зору рівноправності додаються «симетричні» синоніми, які стосуються професійної діяльності. Policewoman (Поліцейська? Жінка-поліцейський? Як би сказати-то? Ну та нічого, і так зрозуміємо, бізнес-вумен давно прижилася і у нас), Studenten und Studentinnen (Щоб не думали, що в Німеччині навчаються одні хлопчики?) І так далі. Скоро і ми доживемо до світлого дня: Доктора і лікарки! Інженери і інженерші! Будівельники та ... будівниця? Фізики і ... физички? Менеджери та ...?
Обговорюються і специфічні особливості мови: пристрасть жінок до суфіксам, пасивний стан, особливостям вираження прохань.
Наука - це добре. Справедливість і рівноправ'я - ще краще. Лише б з водою дитину не викинули. Може бути, і добре, що ми говоримо на різних мовах? Але ж розуміємо же один одного в більшості випадків, здається ... Лише б не намагалися звести людську мову до унісекс. Або, навпаки, не намагалися розвести наші мови зовсім далеко один від одного. Зроблять по справедливості, а потім будуть дошукуватися-допитуватися, як же говорили (і думали!) Жінки в 21 столітті. Або нав'яжуть якісь стереотипи, як повинні або не повинні говорити жінка і чоловік.
І хочу я говорити суфіксами, ну куди мені без них? Нічогісінько адже не зможу висловити ...
