Як Петро I одружив царевича Олексія?

Петро I, «прорубавши вікно»До Європи, вирішив ще й поріднитися з європейськими можновладних будинками. Син, він же спадкоємець, що дожив до шлюбного віку, був у царя один. А дочок і племінниць багато, впору всю Європу ощасливити. Але європейські монархи не поспішали обзаводитися родичами з далекої Росії, яку продовжували вважати країною варварської і дикою. Важливо, що з великих європейських держав тільки Росія сповідувала православ'я, в інших же було католицтво або протестантизм. Хоча в цьому відношенні Петро був цілком демократичний, відрізнявся віротерпимістю і не збирався перешкоджати переходу російських принцес в інші релігії.

Зрештою, Петру все ж таки вдалося посватати двох племінниць за зубожілих герцогів, які спокусилися на солідне придане. Курляндской герцогинею стала Анна (майбутня імператриця Анна Іванівна), а Мекленбургской - Катерина. З дочками справа йшла ще гірше, ніж з племінницями, адже народжені вони були до шлюбу, коли майбутня імператриця Катерина I була простий наложницею. Спроби просватати Єлизавету за французького короля Людовика XIV успіху не мали. Зате на Ганні погодився одружитися герцог Голштинский, як кажуть - на безриб'ї ...

Власне, доля дочок і племінниць царя особливо не хвилювала, прилаштував, і з очей геть, тільки грошенят періодично підкидай. Правда, у царя були певні види на Курляндское герцогство, яке згодом до Росії все ж приєднали. Ну да монархічних шлюбів без політичних наслідків і не буває.

Одруженням спадкоємця престолу Петро займався довго і ретельно. У царевича Олексія він бачив продовжувача своєї справи і хотів підібрати для нього наречену солідніше. Не в приклад зведених сестер, Олексій був народжений царицею, тому в нього шанси начебто були вище. Але і пошуками для нього нареченої Петро перейнявся ще в 1707 році, коли за плечима у Росії не було ще ні славних перемог, ні європейського визнання.

За порадою дипломатів Петро зупинив свій вибір на молоденькій принцесі Шарлотті-Христині-Софії з Брауншвейг-Вольфенбюттельского герцогства. Власне, з цього часу і почалося збирання для російського царського дому наречених і женихів з дрібних європейських монархій, про існування яких зараз в Росії і не згадали б без цих династичних шлюбів.

Принцесі було всього 13 років, та й її дід, герцог Антон-Ульріх, чинив опір шлюбу, тому Петро вирішив питання про сватання поки не піднімати. Після Полтавської битви шанси російського царевича різко зросли. До того ж, шлюб ставав вигідним політично, так як сестра передбачуваної нареченої вийшла заміж за спадкоємця престолу Священної Римської імперії, був у той час королем Іспанії. До цього часу було зламано опір старого герцога (батьків нареченої питати і не збиралися), йому порадив погодитися на цей шлюб король Польщі Август II, при дворі якого виховувалася принцеса. Формально питання погодили, але вирішили не поспішати, а трохи «європеїзувати»Жениха.

Наприкінці 1709 Петро спробував відправити сина за кордон для продовження освіти і знайомства з нареченою. Олексій одружитися на принцесі не хотів, але й батькові відкрито не перечив. Йому вдалося відтягнути від'їзд до весни, коли Петро мало не силою відіслав його в Дрезден. Незабаром відбулося його перше побачення з принцесою, яку після цього стали розглядати як офіційну наречену, хоча пропозиції Олексій і не робив. Батькові ж спадкоємець повідомив, що принцеса справила на нього хороше враження.

Правда, далеко від грізного батька Олексій зважився «брикнути», заявивши, що Шарлотта дівиця гідна, але він хоче познайомитися і з іншими європейськими принцесами. Можливо, зроблено це було не без порад його оточення, в якому було багато противників Петра. Пікантну ситуацію навіть стали обговорювати в європейських газетах.

Знайомитися з іншими принцесами Олексій так і не поїхав, вважаючи за краще займатися полюванням і весело проводити час, благо, знайшовся гідний компаньйон - польський принц. Батько змушений був зробити спадкоємцю відповідне навіювання, і той відправився просити руки принцеси, але не до її дідові, а до королеви Польщі, опікала Шарлотту. Королева згоду на шлюб своєї підопічної дала, тільки тоді до герцога відправився граф Головкін, щоб від імені царевича офіційно просити руки його внучки.

Згода герцога було формальністю, зате умови шлюбного договору вимагали серйозного опрацювання. Віросповідання принцеси проблемою не стало, Петру не хотілося втрачати вигідну партію, і він погодився, що вона може залишатися лютеранкою. Придане теж особливо не обговорювали, ясна річ - наречена-то не з особливо багатих. Герцог наполягав на весіллі в Вольфенбюттеле, але чинив опір Петро, який вважав, що у нього немає зайвого часу, щоб роз'їжджати по Європі, адже Північна війна була в розпалі. Вирішили грати весілля в Торгау, при дворі польської королеви.

Петро поспішав, тому в Торгау приїхав всього на кілька днів у жовтні 1711. 14 жовтня відбулося вінчання, проходило за православним обрядом, але до нареченої священик звертався на латині. Весільний обід провели у вузькому колі родичів і наближених, зате пішов за ним бал залишився у наречених в пам'яті надовго. Через кілька днів наречені поїхали в Вольфенбюттель, де пройшла друга весілля.

Незабаром Олексію довелося виїхати в Померанію, де йшла війна. Петро не давав спадкоємцю розслабитися, доручаючи все нові і нові справи в різних частинах Європи та в Росії. Софія-Шарлотта надовго залишалася одна, живучи при дворі діда чи польської королеви. До Росії вона приїхала тільки через півтора року. Навесні 1713 дружину спадкоємця престолу зустрічали в Петербурзі.

Цікаво, що церемонію зустрічі принцеси в російській столиці очолювала Катерина, рік тому обвінчалася з Петром. Сам цар в цей час воював у Фінляндії, а Олексій наглядав за будівництвом кораблів на Ладозі. З чоловіком Шарлотта побачилася лише в середині літа. Від Петра вона отримала титул кронпринцеси, але життя її від цього веселіше не стала. Нова російська столиця ще будувалася, не вистачало багато чого необхідного, та й цар у всьому, що не стосувалося державних потреб, був скупий і грошима сина особливо не балував.

Сімейне життя Шарлотти важко назвати щасливою. Чоловік, коли не був у роз'їздах, захоплювався спиртним, майже не приділяючи їй уваги. Петра кронпринцеса практично не бачила, цариця зовні була з нею ласкава, але відчувалося, що вона відноситься до Шарлотті насторожено. Причина зрозуміла, Катерина хотіла, щоб престол успадковував її син, а не Олексій. Але у цариці народжувалися лише дочки. Народження ж у молодого подружжя хлопчика значно зміцнило б шанси Олексія на престол.

У 1714 році в Шарлотти народилася дочка, названа Наталею, а на наступний рік син Петро. До цього часу північний клімат і побутові незручності грунтовно підірвали здоров'я Шарлотти. 22 жовтня 1715 вона померла. Поховали кронпринцеса в Петропавлівському соборі столиці поряд з могилами цариці Марфи і двох дочок Петра, що померли в цей же рік.

Через кілька днів після смерті кронпринцеси і у цариці народився син, теж названий Петром. Тепер шанси Олексія на престол ставали примарними, що й допомогло найближчому оточенню спадкоємця втягнути його в змову, який незабаром був розкритий. Через два роки після смерті дружини Олексій втік за кордон, але був повернутий і після суду страчений.

Доля була безжальна і до дітей Шарлотти та Олексія. При дворі їх не балували, ставлення змінилося тільки в 1719 році, коли помер малолітній син Петра I і Петро Олексійович формально став спадкоємцем престолу. Офіційно ж його стали розглядати спадкоємцем в період правління Катерини I, коли на малолітнього Петра Олексійовича зробив ставку Меншиков. Олександр Данилович в цей час практично став правителем держави і не збирався випускати владу з рук. Він мав намір одружити спадкоємця на своїй дочці, а його сестру Наталію видати заміж за свого сина.

Прожектам Меншикова не судилося збутися. Наталія прожила 14 років і померла в 1728 році. Петро Олексійович 6 травня 1727 прийняв престол після Катерини I, ставши імператором всеросійським Петром II. Хоча доля Шарлотти і склалася трагічно, але її син все ж став імператором. На жаль, правити йому належало недовго, 19 січня 1730 імператор помер. На синові царевича Олексія і Шарлоти власне і перервався чоловічий рід Романових.