Чому зубці кремлівської стіни мають форму літери М?

Італійське місто Верона відомий нам насамперед завдяки п'єсі В. Шекспіра про Ромео і Джульєтту. Але крім балкона, де нібито сталося перше побачення закоханих, тут є чимало інших пам'яток. Наприклад, замок Кастельвеккьо, побудований першими намісниками міста в середині 14-го століття.

Піднімаєшся до замку по мосту і раптом помічаєш щось знайоме. Стіна з червоної цегли, увінчана зубцями у формі літери М (або ж, як кажуть екскурсоводи, у вигляді ластівчин хвіст). Ба, та не в московському Чи Кремлі ми?

- Ні, не в Кремлі, - запевняє нас екскурсовод. За його словами, явну схожість між двома старими фортецями пояснюється дуже просто. Замок Кастельвеккьо в 14-му столітті, так само як і московський Кремль в кінці 15-го століття, зводили архітектори з Мілана. Звідси і вживаний в обох випадках червона цегла стін, і незвичайна форма зубців на них. Але насправді зразком для московського Кремля є не Веронський замок Кастельвеккьо, а побудована в середині 15-го століття в Мілані фортеця Сфорца. Там схожість не тільки в кольорі стін і у формі зубців, але навіть у формі веж.

Що ж до форми зубців, то це окрема історія, що веде нас не в 14-е століття, а набагато раніше, за часів великої ворожнечі між гвельфами і гібелінами.

Ці дві протиборчі партії зчепилися один з одним по немаловажному питання: хто в домі (тобто в Європі) господар. Гвельфи визнавали верховенство духовної влади над світською. Тобто вважали владикою християнського світу папу Римського. Конфронтуюча гвельфам партія гибеллинов вважала, що влада імператора правіше влади церковної, а тому Римський папа повинен виконувати накази імператора. Що, до речі, мало місце у Візантійській імперії, де представником Бога на землі вважався імператор. Патріарх же Константинопольський був всього-на-всього одним з його підданих і самостійної виконавчої або законодавчої владою не володів.

Питання про те, кого вважати представником Бога на землі, був особливо гострим для Італії. Тут велику роль грав глава католицької церкви, Римський папа. Він був не тільки духовним лідером усіх християн, а й повновладним правителем міста Риму, а також прилеглої до нього великої області в центрі Італії. Влада ж імператора тут була слабшою влади папи, оскільки імператор перебував у Німеччині, віддаленій і відокремленої ланцюгом Альпійських гір.

Назви ворогуючих італійських партій були імпортовані з німецької мови. Слово «гвельфів» походить від імені династії баварських герцогів Вельфов, що змагалися в боротьбі за імператорський престол зі швабській династією Штауфенов. Від одного із замків герцогів Штауфенов, Гаубелінга, відбулася назва проімператорской партії, гибеллинов. Я сумніваюся, що в кінці статті мої читачі згадають, хто був за кого. Адже назви обох партій починаються на одну і ту ж літеру. Підкажу запоминалки в кращих традиціях дореволюційних російських гімназій. У слові «гвельфів» друга буква «В», та ж, з якої починається назва резиденції римських пап, Ватикану. Значить, гвельфів виступали на стороні римського папи. Правда, просто?

Треба сказати, що відсутність в Італії жорсткої «вертикалі влади» мало величезні наслідки для всієї європейської історії. На Апеннінському півострові було безліч міст, заснованих ще за часів Римської імперії. Міста ці поступово багатіли і ставали ще однієї впливової силою в суспільному і політичному житті. А їх жителі набували новий менталітет, який став основою сучасного європейського та американського погляду на життя. Цей погляд включав раціоналізм, підприємливість, віру в свої сили і віру в силу своїх чималих грошей.

На початку 12-го століття один з таких міст, Флоренція, першим отримав самостійність. Майже відразу серед городян виникли розбіжності. З ким із двох конкуруючих в Італії володарів переважніше дружити Флорентійської республіці: з імператором або ж з татом? Прихильниками імператора виявилися в основному міські аристократи. За союз з Римським Папою висловлювалися городяни, головним козирем яких було не стільки благородне походження, скільки великий стан. Розбіжності вилилися в серію кривавих війн, причому не тільки у Флоренції, але і в інших італійських містах. Поняття толерантності тоді ще не існувало. Та й прагнення до досягнення компромісу виробилося в європейській свідомості набагато пізніше.

В результаті жорстоких міжусобиць багатьом флорентийцам довелося тікати з рідного міста. Серед них був якийсь Данте Аліг'єрі (1265 - 1321). Проживши залишок життя у вигнанні, він створив одне з грандіозних творів світової літератури, «Божественну комедію». І заодно, написавши її рідною тосканському діалекті, заклав основи італійської літературної мови.

Навіть зводяться фортеці противники мітили по-своєму, щоб здалеку бачити - друг чи ворог чекає тебе тут. Зубці фортечних стін у прихильників імператора мали форму літери М, ніж віддалено нагадували символ імперської влади, орла з розпростертими крилами. Прихильники тата робили зубці своїх фортець прямокутними.

Так що архітектори з Мілана, запрошені в далеку Москву, виявилися дещо збентежений: зубцями якої форми увінчувати стіни фортеці російського государя? Зрештою будівельники вирішили, що імператорська символіка йому буде ближче, ніж папська, і зубці стін московського Кремля стали схожими на букву М.