Загадкові українські вірмени, які говорили, писали і молилися по-кипчакского і 400 років тому надрукували першу в світі кипчакскую книгу (2)
Гаркавець А. Н .. «З історії кипчакоязичних вірмен»
2.Армяно-кипчакскій мову в розумінні її носіїв і його наукове визначення
У пам'ятках вірмено-кипчакского мови сам цю мову позначається його носіями трояко: більш старим терміном хипчах тiлi «кипчакскій мова, мова кипчаків», притяжательной конструкцією бiзiм тiл «наша мова» і пізнішим порівняльним термінологічно поєднанням, яке набуло поширення завдяки перекладачам, знайомим з татарською мовою Криму, - татарча «по-татарськи».
Приклади з текстів:
Кор ф, ут'Іа офагвуф ф ^ рсаф Шта вгтвп Баутозпі, уашапЬашащг, гвга Хійо, Гайт, 1г'іпса е, ати% Сп К'Нзвоз tйgаllаgаy Вінець. 359: 124 «З великими муками ми перевели вірменську Псалтир на кипчакскій мову- НЕ хулите, бо наших сил вистачило лише на це, а більшу нехай виповнить Христос» ;
БатіПіп Ьау [ВШ фгрсаф 1вгі1 Мат. 2267: 431 «Тлумачення на вірменській і Кипчацькі мови» ;
Байату'Иаг ЮгаШН вттвпІагшу вгтвт І- Іпвап ... ТШпЛап вгтвп1п1 ± 1айща СФА ^ апвщ Ийпвап polзkiygа, а роИИувап '1г1т І ^ а ... ив Шг1й И'і'ШИа уагШрІг ви Шг1й Ш'Іа - nвmiccа ва 1а1агса Вроц. 1916: 209- 297 «Права вірмен спочатку були складені вірменською мовою ... З вірменської мови були перекладені на латинь, з латини на польську, а з польського - на нашу мову ... Як написано в цій книзі - двома різними мовами: по-польськи і по-татарськи »;
Уагй'і вгтвп ИаХапвап ф,'са% НИ'Іа Nвmic іИзта І'оь заНагта% о1і'Іа защауаИту вгтвп tvaganni ± 1041 оИозвозпі ± 18-та ог в зара1 ог Кр. 3342: 87 «Написаний цей вірменський ка- лендарт на Кипчацькі мови в Польщі, в місті Львові, рукою диякона [Андрія] за вірменським літочисленням року Божого 1041 [1592], 18 серпня [28], в суботу». Е. Триярскій уточнює дату: 18 серпня 1594 р., Середа [Т ^ агеИ 1968: 129].
ИИаНг tataгca Мат. 2403: 31 «Прости [Господи] - по-татарськи»:
У зв'язку з останнім визначенням, яке вжив диякон Мисько, син Мурада, з міста Замостя, який написав це молитовник на прохання барона Агопші, намісника Сучави, викликає інтерес ототожнення автором перекладів Лусігом біблійних східних мудреців (царів, пастирів) саме з татарами:
Хасапов Иог ^ Івговвз, И аИавІаг ап, tataгlaг, уйгаИапвХ Мат. 2267: 112 «Коли Ірод побачив, що татари його обдурили, розсердився» ;
Уофвза вНазта со'апа ИвШНаг'азф.аг,'Іа ва Ивсгіфіп 3% ап ИвШНаг'вгпаШп'Іа Мат. 2267: 112 об. «А на наступний день прийшли чабани зі своїми підношеннями і до ночі - троє царів із дарами».
Крім наведених визначень, один-два рази зустрічаються вирази ШгИса «по-тюркською» і ШгИтап «тюрків», обидва з явним принизливо-зневажливим відтінком.
Знайомство з кримськотатарською та іншими Кипчацькі мови, а також з літературним турецьким (османським) мовою того часу, слідування старої літературно-мовної традиції тюрки і нової османської позначилося і на мові перекладів, особливо що стосується «Судебника».
У пам'ятках, які зазнали вплив цих мовних джерел, на місці закономірного вірмено-кипчакского% нерідко спостерігаємо букви к'е або км, що вказують на глубокозаднеязичний д: вvаlgi toфtalmaq 'перше положення (Судебні¬ка)' - yazdiq Вроц. 1916: 156v 'ми напісалі'- ігіп- 1Щіп Ивсапщ Мат. 2403: 8v 'тривалість ночі'- афя ^ Агмата. 3522: 255 'белізна'- вйпуату'агІф Вінець. 1126: 134 'все існуюче в мі¬ре'- tamaфliq Вінець. 1750: 4 ^ 'алчность'- ^ угШщ Вен. 13: 8v 'справедлівость'- КшіНщ Вен. 13: 42г- Вінець. 11: 65г 'спокій, безмятежность'- уа-'апЩ Вен. 13: 100v- Вінець. 359: 85г- Вінець. 1817: 16 ^ 'пустиня'- qollaгi Вінець. 359: 132г- Ве¬нец. 1817: 16 ^ 'їх рукі'-'огсШщ Вен. 446: 14г / 17г 'звинувачення, осужденіе'- ушщМпта Вен. 446: 107v / 111v 'Не торкайся, що не прібліжайся'-'оІщ Вен. 446: 159v / 163v 'достаток'. У таких пам'ятках кипчацькі форми часто заміняються огузскими, навіть чисто турецькими, як, наприклад, в перекладі Послань Апостола Павла, де можна зустріти навіть на турецьке'епЬт Вен. 446: 100г / 104г, 154v / 157v 'мій'.
Свій рідний кипчакскій мову перекладачі іноді називають татарським - не тільки за подібністю з мовами побратимів-тюрків, які після монголо-татарської навали повсюдно стали іменуватися татарами, але і з метою відрізнити свою рідну мову насамперед від вірменської мови оригіналу, а потім вже і від більш далекого турецької мови.
Визначення вірмено-кипчакского мови його носіями як татарського, подібно такому ж сучасному побутово найменуванню урумської мови («греко-татарський» мову греків-тюркофонов - на відміну від «греко-еллінського» мови румі, або греків-еллінофонов [Гаркавець 1999]), є в даному випадку визначенням не по Етнолінгвістичні тотожності, а по структурному подібністю близькоспоріднених, але все ж різних мов.
За походженням вірмено-кипчакскій мова являє собою один з кипчаки-половецьких мов кримського ареалу. За структурними особливостями він дуже близький до Тракайський діалекту караїмської мови, куманских мови, кипчакскім урумської говорам і гірським (станом на кінець 19 - початок 20 ст.) Говорам кримсько-татарської мови. Тому в основній частині наукового визначення даний мову позначається саме як кипчакскій.
Будучи відомим по армянопісьменним пам'ятників ділового, клерикального, навчального та наукового змісту [Deny, Tryjarski, 1964б- Абдуллін, 1974- Гаркавець, 1980, 1981а- 1993], складеним представниками вірменських колоній на Україні, в Польщі, Молдавії, Валахії та Малої Азії, але головним чином у Кам'янці-Подільському та Львові, в 16-17 ст., дана мова в першій частині свого складеного назви науково визначається як властивий певній групі вірмен і зберігся в армянопісьменних пам'ятниках.
