Як відбувалося освоєння Кавказу? Частина 5
Отже, 23 серпня 1722 Дербент віддав перевагу здатися. Хан разом з духовенством вручив Петру хліб з сіллю, а також ключі від міста і могутньої фортеці. Ці ключі разом з срібним підносом і золотим покривалом незабаром опинилися в Петербурзі.
Спочатку планувалося, що похід триватиме ще. Однак скоро з'ясувалося, що з причини сильного шторму 12 російських кораблів пішли на дно, а 30 залишилися на плаву вимагали серйозного ремонту. У зв'язку з цим продовжувати похід уявлялося безглуздим, адже частина зброї та провізії опинилася на морському дні.
Проте військова операція пройшла цілком успішно. Імператор виїхав на Терек, потім - в Астрахань. Повернувся до Москви він тільки 13 грудня, і зустрінутий був там з тріумфом.
Підкорення Кавказу продовжилося зовсім скоро, буквально на наступний рік. Дочекавшись, коли зійде сніг і просохнуть дороги, генерал Матюшин із загонами рушив на південь. 25 липня 1723 російські війська взяли Баку, що сильно порадувало Петра Першого. Потім оперативно були зайняті каганати Баку і Ширван, слідом - перські провінції Гхіліан, Мазандеран, Астрабад.
Російські війська діяли злагоджено і впевнено, що сильно стурбувало турецьку сторону. Адже офіційний Стамбул також намагався посилити свій вплив в регіоні. Зрештою, 12 вересня 1723 Росія і Туреччина підписали договір. Згідно з цим документом, Петро Перший обіцяв випровадити з підконтрольних Росії територій афганців та звести на престол шаха Тамаспа. Останній же поступався Росії Баку і Дербент, а також провінції Гхіліан, Мазандеран, Астрабад.
Але договір в 1724 році так і не був ратифікований, а спеціальний царський посланник князь Мещерський був убитий. Через рік помер і сам Петро Перший, який не встиг відреагувати на зухвалості турецької сторони.
У 1730 році на престол зійшла імператриця Анна. Всупереч рекомендаціям деяких своїх наближених, вона поступила досить необачно із спадком Петра Першого. У 1732 році імператриця повернула Персії всі території на південь від Кури, а в 1735 році і зовсім погодилася на виведення російських частин до старої прикордонної лінії, що проходила по Тереку. Таким чином, завоювання Петра були забуті, як і загибель сотень солдатів (та й мирних жителів теж) в ході цих завоювань. Безумовно, в діях Анни була своя логіка, але не всі цю логіку розуміли і поділяли.
Загострилися відносини з Туреччиною в Причорномор'ї змусили на деякий час забути про складні кавказьких проблемах. Потім, як це часто трапляється, про ці проблеми довелося думати, але вже з подвоєною силою.
З 1762 Російською імперією починає правити Катерина. Вона відразу ж намагається приділяти Кавказу підвищену увагу.
До цього часу неофіційною столицею російської частини Кавказу був Кизляр. У 1762-63 рр. будується Моздок. У ньому зводиться православна церква і значно зміцнюються казарми.
Цікаво, що до цього моменту гребенскіе козаки продовжували залишатися старовірами. Якими вони, власне, і були. Лише в 1768 році гребінці (але не всі, а приблизно половина) після тривалих роздумів відмовилися від старих обрядів. До початку ХIХ століття практично всі вони вже були прихильниками нового обряду.
Але повернемося до свіжозбудовану Моздок. Активна діяльність російської сторони не сподобалася кабардинського князям. Формально тут не було ніяких кабардинских будівель, але на цих землях місцеві скотарі здавна пасли худобу. Тому вони цілком обґрунтовано вважали ці простори своїми і засудили появу нової фортеці. Російські проігнорували думку кабардинців, що призвело до військового конфлікту між двома народами, яке тривало з 1765 по 1779 роки.
