Як відбувалося освоєння Кавказу? Частина 2
Згідно думку ряду істориків, деякі козаки, рятуючись від сильного гніву Івана III (друга половина ХV століття), спустилися вниз по Дону. З собою вони прихопили сім'ї та майно разом з сякий-такий живністю. Потім втікачі дісталися до Волги, по ній потрапили в Каспійське море, а потім вийшли до Тереку.
Тут козаки заснували селище. Займалися вони різними справами, намагаючись добути засоби до існування. Промишляли і чимось на зразок піратства.
Місце поселенцям не надто подобалось, і вони рушили вглиб країни, тобто на захід. Тут їм сподобалася місцевість біля злиття Аргуна і Сунжи, неподалік від сучасного Грозного. Козаки вирішили і тут створити невелике селище. І ось ці самі підприємливі люди з деякою авантюрною жилкою стали іменуватися «гребенцов» - від гребенів мальовничих гір Кавказу, оточували облюбоване ними місце.
Минуло кілька десятиліть. Настала епоха Івана Грозного. Гребінці подумали і відправили до Москви папір з проханням про своє прощення. Цар задовольнив прохання своїх напівміфічних підданих, але зобов'язав їх спорудити в гирлі Сунжи фортецю. Цю твердиню належало тримати від імені государя, тобто, за великим рахунком, від імені всієї держави.
Фортеця була зведена. Гребінці зуміли домогтися гарних контактів з чеченцями і кабардинській князями. Про якість відносин між народами в ті роки говорить той факт, що однією з дружин Грозного була черкешенка Марія.
В історичній літературі існує легенда, згідно з якою в 1579 році один з товаришів Єрмака на ім'я Андрій Шадрін поплив на південь і укріпив фортецю Тертки в гирлі річки Терек. І нібито після цього Шадрін рушив далі і влаштувався у Андрєєва (нині - Ендері). Легенда існує, але повністю підтвердити наведені в ній факти поки не вдається. Є, звичайно, ймовірність, що приблизно в середині ХVI століття місто Тертки заснував загін козаків або розбійників. Не виключено, що Шадрін привів ще один загін вгору по річці Терек до Акташа і Сунжа. Тобто можна припустити, що від цих двох загонів взяли свій початок терські і гребенскіе козаки.
Зате відомо, що в 1586 році іверійскій (грузинський) цар Олександр направив до Москви послів з грунтовної проханням про сприяння в боротьбі проти Кумицька правителя Тарко. Такий вибір союзника чи не здається випадковим. По-перше, з давніх років і до теперішнього часу Грузія і Росія є сусідами. По-друге, величезна Росія і мальовнича Грузія - дві православні країни з давніми плідними зв'язками. Звичайно ж, Олександр це прекрасно розумів. Як і розумів те, що прихід войовничих мусульманських напівкочівників з півдня нічого доброго для Грузії не обіцяє.
Москва відповіла на прохання сусіда висилкою війська під ватажком боярина Хворостініна. Це бойове формування захопило у 1594 році столицю кумиків. Проте потім російські війська були відбиті, а на берегах річки Сулак вони втратили тільки вбитими приблизно 700 осіб.
У 1596 році в Тифліс вирушили московські посли. Швидкості тоді були не ті, що зараз, та й переговори - процес далеко не п'ятихвилинний. Загалом, посли повернулися додому тільки в 1599 році. За результатами переговорів в 1604 році, вже в правління Бориса Годунова, до Грузії відправили два війська. Одне - з Астрахані, інше - з Казані. Обидва війська були розгромлені.
Чи варто говорити, що після цього інтерес у російських правителів до освоєння Кавказу неабияк охолов. А тут ще польська інтервенція на заході, повстання Болотникова і болісні пошуки нового правителя для матінки-Росії ...
