Нобелівська премія: звідки на неї беруться кошти?
У Стокгольмі і Осло з 5 жовтня проходить процес присудження Нобелівських премій 2009 року. Там оголошують імена чергових лауреатів премій у фізиці, хімії, фізіології та медицини, економіки, літератури, премії миру. А 10 грудня, в річницю з дня смерті Альфреда Нобеля, переможці з рук шведського і норвезького королів отримують дипломи та медалі лауреатів, а також чеки на 10 млн. шведських крон ($ 1,46 млн.).
Самі Нобелівські премії за 108 років свого існування вже настільки приїлися, що нічого крім легкого цікавості - ну і хто там в цей раз отгребет по 1,5 «лимона» американських рублів? - Не викликають. Дивно інше: звідки щорічно Нобелівський комітет бере такі гроші? Він не видобуває нафту, що не варить сталь, навіть наркотиками не торгує, а гроші в нього, як «нерозмінний п'ятак», не кінчаються.
Нічого дивного, скажете ви. Нобель залишив величезну спадщину, з відсотків на цей капітал і видають премії. Як би не так! Від спадщини Нобеля ще близько півстоліття тому залишився один пшик.
Для свого часу Нобель був дуже заможною людиною, але сьогодні не потрапив би навіть у першу сотню олігархів за версією журналу «Форбс». У сучасних грошах він залишив на премії свого імені приблизно $ 450 млн. - Капітал середнього за нинішніми мірками інвестиційного фонду. Таких фондів в світі за 108 років існування Нобелівської премії були десятки тисяч. Вони засновувалися, роздувалися, як мильні бульбашки, і лопалися. І тільки Нобелівський фонд продовжує справно видавати щорічні дивіденди у вигляді мільйонних винагород. Випадок унікальний, другого такого фонду у світовій фінансовій практиці до цих пір не спостерігалося.
Управляє фондом рада з семи директорів і двох віце-директорів. Всі вони видатні вчені й шановані в Швеції люди. Виконавчі директори змінюються вкрай рідко. З 1992 року на цій посаді трудиться Міхаель Сульман, який до цього працював директором державного бюджету в міністерстві фінансів і заступником держсекретаря зовнішньої торгівлі в міністерстві закордонних справ і торгівлі Швеції.
Були часи, коли крах Нобелівського фонду, здавалося, був неминучий. Альфред Нобель заповідав перевести свій капітал у шведські державні облігації і заборонив прикажчикам використовувати для його нарощування інші фінансові інструменти. На схилі життя Нобеля прибутковість облігацій становила від 4 до 5% на рік. А для виплати всіх премій з надлишком вистачало 3%. Але після світових воєн і Великої депресії державні папери знецінилися майже на 5000%, і з тридцятих років премії видавалися вже з основного капіталу фонду.
Спас Нобелівську премію шведський банкір Якоб Валленберг, який взяв в 1951 році в свої руки управління фінансами фонду. В першу чергу банкір порушив заповіт небіжчика. Користуючись зв'язками в уряді, він домовився погасити облігації, а готівку інвестував в американську економіку. В американську, оскільки Валленберг паралельно домовився з Мінфіном США, що його інвестиції звільнять в Америці від податків. З тих пір американським вченим чомусь дуже щастить на Нобелівські премії.
Звичайно, це було кричущим порушенням нобелівської етики, але банкірові Валленберга було байдуже, адже він робив гроші. І якщо нобелівський престиж для своїх учених американське уряд був готовий купити, то цей престиж потрібно було продати за максимально високою ціною. Після Якоба Валленберга фінансовим менеджментом фонду займалися тільки професіонали. Якоба змінив його рідний брат Маркус, теж банкір, а останнього - ще один шведський банкір Густав Содерлунд, який відкрив для фонду золоту жилу - торгівля нерухомістю.
Рада директорів фонду не сам управляє інвестиціями, а доручає це фахівцям. Прибуття на фонд, незважаючи на невеликі особисті бонуси, вважали честю кращі фінансові голови. Сам факт управління активами фонду служив кращою рекомендацією для їх подальшого працевлаштування - у компаніях, де винагорода за працю починається з п'ятизначних чисел. Найбільшу частку своїх капіталів фонд тримає в американських (24% портфеля) і європейських (22%) цінних паперах, тому потрапив він у дуже непросту ситуацію з початком кризи.
Однак за більш ніж сто років він потрапляв і не в такі переробки. Тому немає підстав боятися, що особи нових лауреатів Нобелівської премії 2009 образливо будуть робити гримасу, глянувши на цифру в чеку, який їм вручить король Швеції, а на Нобелівський банкет в Стокгольмі в день вручення премій 10 грудня витратять менше, ніж у попередні роки.
