Палицею по кумполу

Образила влада царська Іллю Муромця. Відібрала у нього за борги перед банком коня вірного, в кредит купленого. Налетіли пристави судові немов кочівники половецькі і, як Ілля їх не прохав, пішло засіб транспортний в дохід державі.

А адже Муромця, як ветерану битв з Солов'я Розбійника і іншими ворогами, пільги серйозні ще князем Київським дані були.

Але й град Київ тепер не наш, і ветеранів влада царська нині не сильно шанує. І пішов тоді Ілля Муромець в столицю держави Російської правду шукати. Йшов він з рідного міста Мурома за старою, розбитою Рязанської дорозі і бачив навколо труби пічні, та сосни згорілі. Немов Мамай по Русі пройшов знову.

Довго чи коротко, але рівно 31 серпня до площі до столичної на честь перемоги над усіма ворогами названої богатир добрався. А там народець буйний зібрався. Кричать чогось образливе про царя - батюшку і з городовими у форму іноземну вбрані б'ються до крові.

А навколо дяки да піддячих бігають і всі події в рукописі записують. Для історії. Раптом хтось, кого зараз городові за волосья в кибитку тюремну тягнуть, потім царем-батюшкою виявиться? Все літописці Нестори фіксують, нічого не пропускають.

Подивлюся богатир на картину цю глядючи. Як росіяни з росіянами знову сваряться да перелаюються. Але тут на нього городові наїхали:

- Ти, тхір смердючий, откель тут з'явився. А документ у тебе є з реєстрацією столичної? І не особою чи ти кавказької національності будеш? Мля!

Образився богатир російський на настільки прийом нечемний і дав одному городовому палицею по кумполу. Так легонечко, але той стрімголов і покотився.

А це вже, як потім в каталажці, куди Муромця доставили, опір владі оказалося. Мовляв, за указом царського палицями по кумполу бити тепер можна тільки городовим. І присудили богатирю російській три роки і три місяці робіт виправних і відправили на лісоповал в ліси муромські. На батьківщину.

А там усім Соловей Розбійник, указом царським губернатором призначений, командує. Всі свистить і свистить. Але це вже зовсім інша історія.