Відповідальність за податкові правопорушення: загальні положення

Адвокат Мєлков Олексій Валерійович

Відповідальність за податкові правопорушення: загальні положення

Ні для кого не секрет, що податки і збори зобов'язані платити всі. А той, хто уникає цього обов'язку, є правопорушником і підлягає покаранню. Чинний податковий кодекс передбачає різні варіанти податкової відповідальності за неналежне виконання або невиконання обов'язків, закріплених за платниками податків. Основні положення по податкової відповідальності будуть розглянуті в даній статті.

Ст. 106 Податкового кодексу визначає податкове правопорушення як протиправна, т. Е. Вчинене в порушення податкового законодавства, діяння платника податків, податкового агента та інших осіб. Щоб порушення норми, описаної в законодавстві про податки і збори, було визнано податковим правопорушенням, у ньому мають бути присутні такі ознаки, як:

• порушення закріплених законодавством про податки і збори норм;

• винність деянія;

• порушення є підставою для реалізації юридичної відповідальності в податковій сфері.

Особи, що несуть відповідальність за податкові правопорушення

Згідно з п. 1 ст. 107 Податкового кодексу, відповідальність за неправомірні діяння у податковій сфері несуть фізичні особи та організації у передбачених гл. 16 і 18 Податкового кодексу. Під фізичними особами розуміються громадяни України, іноземні громадяни, а також особи без громадянства. У число фізичних осіб входять і індивідуальні підприємці. До організацій, в свою чергу, відносяться юридичні особи, створені з урахуванням всіх норм чинного законодавства, а також іноземні юридичні особи та корпоративні утворення, що мають російську правоздатність і відповідні законодавством іноземних держав і нормам міжнародних організацій.

У Постанові №2 від 27.01.2003 р Пленум ВАС роз'яснив, що, оскільки у випадках, описаних в гл. 15, 16, 18 Податкового кодексу, суб'єктами відповідальності виступають самі організації, а не їх керівна ланка,

Крейди Олексій Валерійович

«Відповідальність за податкові правопорушення: загальні положення»

залучення правопорушників до адміністративної відповідальності не віднімає у податкових органів права застосовувати власні санкції.

Згідно з п. 2 ст. 107 Податкового кодексу фізична особа, яка досягла 16-річного віку, вже може бути притягнуто до відповідальності за податкове правопорушення.

Загальні правила притягнення до відповідальності

Ніхто не може бути притягнутий до податкової відповідальності без підстав і поза порядком, які передбачені Податковим кодексом (п. 1 ст. 108). Одночасно неможливо і повторне притягнення до відповідальності за одне й те саме правопорушення (п. 2 ст. 108 Податкового кодексу). При цьому податкова відповідальність за вчинене фізичною особою діяння настає тільки, якщо воно не містить ознак кримінального злочину. У свою чергу, посадові особи організацій, притягнутих до відповідальності за неправомірні дії в податковій сфері, не звільняються від адміністративної, кримінальної та будь-який інший відповідальності за наявності на те підстав (п. 4 ст. 108 Податкового кодексу).

Варто зауважити, що залучення платника податків до податкової відповідальності не звільняє його від сплати (перерахування) належної суми податку і пені.

Згідно з п. 6 ст. 108 Податкового кодексу, особа вважається невинуватою у податкове правопорушення, поки інше не буде доведено у встановленому законом порядку і не буде підтверджено набрав чинності судовим постановою. Обвинувачувана особа не зобов'язана доводити свою непричетність до скоєння податкового правопорушення. Цей обов'язок покладається на податкові органи, які повинні власними силами встановити обставини, що свідчать про факт порушення податкового законодавства, і знайти осіб, винних у його скоєнні.

Оскільки законодавство про податки і збори має досить суперечливий характер, в п. 6 ст. 108 Податкового кодексу було закріплено правило: будь-які непереборні сумніви у винуватості підозрюваного особи тлумачаться на користь платника податків. Дане правило неухильно

Крейди Олексій Валерійович

«Відповідальність за податкові правопорушення: загальні положення»

дотримується на практиці: Постанова ФАС Центрального округу у справі №А35-8721 / 06-C14 від 03.07.2008 р.- Постанова ФАС Поволожского округу у справі №А65-6786 / 2009 від 12.01.2010 р

Обставини, що виключають притягнення до відповідальності

Ст. 112 Податкового кодексу встановлює, що пом'якшуючими податкову відповідальність обставинами можуть бути:

• податкове правопорушення вчинено в результаті збігу тяжких особистих обстоятельств;

• податкове правопорушення вчинено з примусу, під загрозою або в силу службової, матеріальній або іншій завісімості;

• податкове правопорушення вчинено внаслідок непростого матеріального становища притягається до відповідальності фізичної особи;

• податкове правопорушення вчинено під впливом інших обставин, які податковий орган або суд може визнати пом'якшуючими відповідальність.

При наявності хоча б одного із зазначених обставин розмір штрафу тут же зменшується в 2 рази, в порівнянні з сумою, призначеної відповідно до Податковим кодексом (п. 3 ст. 114).

Треба зауважити, що наведений перелік не є закритим: податковим органам і судам залишена маса можливостей для визнання будь-якого з обставин пом'якшувальною, особливо якщо обвинувачувана особа докладе максимум зусиль для збору необхідних доказів. Завдяки такому стану можна розраховувати на винесення уповноваженими органами дійсно справедливого і законного рішення.

Форми вини

Винним у податкове правопорушення вважається особа, яка з необережності або навмисно вчинила протиправне діяння (п. 1 ст. 110 Податкового кодексу). Умисним вважається діяння, при вчиненні якого особа усвідомлювала його протиправний характер або свідомо допускав (бажало) настання його негативних наслідків. Оскільки такі діяння становлять найбільшу суспільну небезпеку,

Крейди Олексій Валерійович

«Відповідальність за податкові правопорушення: загальні положення»

Податковий кодекс встановлює для них підвищені розміри санкцій та покарань.

Вчиненим з необережності визнається правопорушення, при якому особа не розуміла протиправного характеру своїх діянь або їх негативних наслідків (п. 3 ст. 110 Податкового кодексу).

Вина організації у податковому правопорушення встановлюється залежно від вини керівного складу та його представників.

Обставини, що виключають винність особи

У Податковому кодексі передбачено закритий перелік обставин, які виключають можливість залучення тієї чи іншої особи до відповідальності за протиправне діяння в податковій сфері (ст. 109). Серед них:

1. Відсутність події податкового правопорушення. Оскільки поняття такої події Податковим кодексом не розкривається, слід виходити з загальноправового визначення і розуміти під ним сам факт вчинення протиправного діяння, т. Е. Відсутність згадуваного в п. 1 ст. 109 події означає відсутність факту вчинення протиправних діянь, які гл. 16 і 18 Податкового кодексу розцінюють як правопорушення у податковій сфері.

2. Відсутність вини особи у податковому правопорушення. Обставини, що виключають провину особи у податковому правопорушення, перелічені в ст. 111. Даний список є відкритим.

3. Вчинення діяння особою молодше 16 років. Згідно ст. 107 Податкового кодексу, відповідальність за податкові правопорушення несуть особи, які досягли 16-ти років. Особи молодше 16 років не є суб'єктами податкового правопорушення, і їх податкова відповідальність виключається (Постанова ФАС Уральського округу №Ф09-1228 / 07-С1 від 19.03.2007 р).

4. Закінчення строку давності покарання. Якщо з дня вчинення податкового правопорушення або з дня закінчення податкового періоду, ознаменовавшегося вчиненням податкового правопорушення, пройшло 3 роки, то особа не може бути притягнута до

Крейди Олексій Валерійович

«Відповідальність за податкові правопорушення: загальні положення»

відповідальності (ст. 113 Податкового кодексу). Однак закінчення строку давності не звільняє платника податку від сплати донарахованих податків (зборів) (Постанова ФАС Московського округу у справі № КА-А40 / 3039-06 від 28.04.2006 р).

Строк давності притягнення до відповідальності

Ст. 113 Податкового кодексу визначає межі термінів, коли винна особа може бути притягнута до відповідальності. Згідно з цим положенням, як вже зазначалося вище, на обличчя не може бути накладене податкове покарання, якщо з дня правопорушення або з наступного дня після завершення податкового періоду, в який його було скоєно, пройшло 3 роки. Обчислення строку давності застосовується для всіх податкових порушень за винятком тих, що передбачені ст. ст. 120 і 122 Податкового кодексу.

Крім того, п. 1 ст. 113 Податкового кодексу передбачає, що у разі грубого порушення правил обліку та невиплати всіх належних податків відлік трирічного терміну ведеться з дня, що слідує за днем закінчення відповідного податкового періоду. Це означає, що за підсумками звітного періоду платнику податків не можна ставити в провину заниження податкових сум, повну або часткову несплату податку.

Для інших правопорушень строк позовної давності починає обчислюватися з дня вчинення протиправного діяння, а його закінченням вважається дата винесення постанови про притягнення винного до податкової відповідальності.

Якщо трирічний термін давності податковим органом упущений, проте він спробував притягнути особу до відповідальності, то його дії можна вважати незаконними і вони можуть бути оскаржені платником податків.

Перебіг строку позовної давності може припинятися, якщо притягається до відповідальності особа, всіма силами протидіяв проведенню податкової перевірки, в результаті чого перевірка не була здійснена і не була встановлена дійсна сума податків, які підлягають сплаті до бюджету Росії. Термін буде вважатися припиненою з моменту складання акту, який передбачений п. 3 ст. 91 Податкового кодексу. Його протягом поновлюється з дня, коли припиняють діяти

Крейди Олексій Валерійович

«Відповідальність за податкові правопорушення: загальні положення»

обставини, які перешкоджають проведенню виїзної перевірки податкових органів, і винесено рішення про її проведення.

Термін давності стягнення штрафів

П. 1 ст. 115 Податкового кодексу дає можливість податковим органам подати до суду заяву про стягнення штрафів в порядку і строки, передбачені ст. ст. 46 і 47.

Як відомо, при несплаті або неповній сплаті податку у визначений термін обов'язок по податках виповнюється зверненням про стягнення грошових коштів на банківських рахунках платника податків (податкового агента). Дане рішення приймається після закінчення строку, встановленого у вимозі про податкових виплатах, але не пізніше 2-х місяців після його закінчення. Якщо термін по яких-небудь причин пропущений, то рішення визнається недійсним і не підлягає виконанню. У цьому випадку податковий орган має право подати до суду позов про стягнення податку. Позов подається протягом 6 місяців після того, як пройшов термін виконання податкової вимоги.

Якщо пропуску не було, то відповідне рішення про податковий стягнення протягом 6 днів після його прийняття передається платнику податків (податкового агента) під розписку або рекомендованим листом (ст. 46 Податкового кодексу).

Якщо грошових коштів на рахунках платника податків недостатньо або податковий орган не володіє інформацією про його рахунках, гроші можуть бути стягнуті за рахунок іншого майна платника податків у порядку, який передбачений ст. 47 Податкового кодексу. Таке стягнення здійснюється за постановою керівника (заступника керівника) податкового органу, яке протягом 3-х днів з моменту прийняття надсилається судового пристава-виконавця. Прийнято воно може бути протягом 1-го року після того, як термін вимоги про сплату податку вже минув. Постанова про стягнення податку за рахунок майна індивідуального підприємця чи організації (платника податків), яке було прийнято після закінчення цього строку, визнається недійсним і виконанню не підлягає. У такій ситуації податковий орган може подати до суду заяву про стягнення з платника податків (податкового агента) належної до сплати суми. Позов може бути поданий

Крейди Олексій Валерійович

«Відповідальність за податкові правопорушення: загальні положення»

протягом 2-х років після закінчення строку, передбаченого для виконання вимоги про податкових виплатах. Якщо строк пропущено з поважної причини, він може бути відновлений судом.

Варто також відзначити, що в ст. 115 Податкового кодексу встановлено, що заява про стягнення штрафу з індивідуального підприємця чи організації може бути подано податківцями протягом 6-ти місяців після закінчення терміну виконання вимоги у випадках, визначених ст. 45 Податкового кодексу, а саме:

• з організацій, у яких відкрито особовий рахунок;

• для стягнення недоїмки з підприємств, коли на їх банківський рахунок надходить виручка за товари (послуги, роботи) дочірніх фірм. При цьому недоїмки повинні більше 3-х місяців числитися за організаціями, які є залежними обществамі;

• з індивідуального підприємця чи організації, якщо їх обов'язок з податкових виплат базується на зміні юридичної кваліфікації угоди, яка була здійснена таким платником податків, або характеру і статусу діяльності цього платника податків.

Якщо термін подання заяви пропущено з поважної причини, він може бути відновлений судом.