Як український живописець підкорив Європу? Доля Олександра Мурашка

Хто б міг знати, що хлоп'я, що народився 7 вересня 1875 у Марії Крачковськой, що жила невінчаною з майстром іконостасів Олександром Мурашко, з часом стане одним з найвідоміших в Європі російських художників. Але шлях до цього успіху був для хлопчика довгий і важкий.

Дитинство хлопчика пройшло в містечку Борзна на Чернігівщині, де його батько завів невелику іконостасної майстерню. Саме в ній Саша отримав перший досвід малювання. Незабаром сім'я перебралася до Києва, де батько став брати участь в роботах з оформлення Володимирського собору. Тут хлопчик познайомився зі справжніми художниками, а головне, зміг почати вчитися живопису в «Художній школі М. Мурашка», свого дядька, колишнього на той час відомим художником і талановитим педагогом.

У Києві великий вплив на юнака справив живописець Віктор Васнецов, брав участь у розписах Володимирського собору. Роздивившись у Олександра перші проблиски таланту, він порадив йому вступати в Академію мистецтв. Але для цього потрібна була солідна підготовка. Тут-то і виник конфлікт з батьком, який віддав сина на навчання до іконописцю, а про академію і чути не хотів. Довелося п'ятнадцятирічному підліткові піти з дому, щоб самостійно заробляти гроші на навчання.

Самостійне життя виявилася ой як не легка. Довелося жити впроголодь, ночуючи де доведеться. Навіть міцний молодий організм не витримав, і Олександр важко захворів. Добре, що втрутилися Адріан Прахов і Віктор Васнецов, які дали грошей на лікування і вмовили Олександра Мурашка (батька) узаконити стосунки з матір'ю Сашка і зайнятися долею сина. Незабаром зіграли весілля, і Мурашко усиновив власного сина, давши йому своє прізвище. А потім став оплачувати його підготовку до вступу в академію.

У цей період Олександр буквально жив у школі малювання свого дядька. Варто відзначити, що «Малювальна школа М. Мурашка» була в той час єдиним художнім навчальним закладом в Києві. У ній викладали відомі українські художники Платонов, Пимоненко, Попов, Селезньов. Не цуралися провести заняття з початківцями живописцями й російські корифеї, часто наїжджали до Києва. Практичні уроки в школі давали Ге, Крамськой, Полєнов, Рєпін, Мясоєдов, Чистяков.

З рекомендаційними листами від Прахова і Васнецова восени 1894 відправився Олександр Мурашко в Петербург. Але підготовка виявилася недостатньою, вступити до академії не вдалося. На щастя, при академії було відкрито Вище художнє училище, куди юнака прийняли. А через два роки збулася давня мрія, Олександр став слухачем академії, причому вступив у клас до Іллі Рєпіну.

По початку відносини з Рєпіним у нього не склалися, можливо, позначилася зайва самовпевненість початківця, але явно талановитого живописця. Олександр навіть зібрався перейти в клас до Мясоєдову або до Маковського. Але привізши після літа, проведеного в селі, етюди, які щиро похвалив Рєпін, вирішив вчителі не міняти. Рішення виявилося правильним, під керівництвом Іллі Юхимовича він отримав всі необхідні в роки учнівства медалі, щоб вийти на конкурс, перемога в якому давала право на трирічну поїздку за кордон за рахунок академії.

А конкурс належало витримати не жартівливий. Разом з Мурашко в ньому брали участь Кустодієв і Малявін, чия популярність, як і в Олександра, була ще попереду. На конкурс він представив картину «Похорон кошового», на вибір сюжету якої можливо вплинули рєпінські «Запорожці, що пишуть листа ...».

Конкурс Мурашко виграв, отримав велику золоту медаль, а з нею і бажану відрядження. За традицією він відвідав Рим і Венецію, але надовго оселився в Мюнхені і в Парижі, де продовжував удосконалювати майстерність, працюючи в майстернях відомих європейських живописців.

Мабуть, найуспішнішим етапом його відрядження став паризький період. У Парижі їм було написано кілька цікавих робіт і маса етюдів. Паризькі картини, виставлені на виставці в академії, були тепло зустрінуті глядачами, а головне, академічними педагогами, які вітали не тільки Олександра, а й Рєпіна, який виховав гідного учня. Картину «Кафе» з цього циклу академія купила для свого музею.

Окрилений першим успіхом, Олександр приєднався до групи випускників Академії мистецтв, яка створювала «Нове товариство художників». Серед засновників товариства були вже відомі живописці Д.Кардовський, Н.Латрі, М. Петров та інші. У лютому 1904 пройшла перша виставка «Нового суспільства». Потім виставки стали проводитися постійно, причому в різних містах Росії. Саме ці виставки зробили ім'я Олександра Мурашка відомим російським цінителям живопису.

Але справжній успіх, причому європейський, чекав його в 1909 році, коли на десятій Міжнародній виставці в Мюнхені Олександр представив картину «Карусель», що отримала золоту медаль. Здавалося б, простий сюжет, але як майстерно його передав автор, зумівши здивувати навіть світову в живописі європейську публіку. Ось як він сам описував роботу над цією картиною: «Мені хотілося передати весь вихор руху каруселі, весь блиск її балаганних прикрас, сором'язливість і радість сільських дівчат, які вперше потрапили в місто, накупили собі міських обнов, причепурилися й уперше в житті сіли на дерев'яних коней каруселі ».

Численні європейські художні видання помістили кольорові або чорно-білі репродукції картини на своїх сторінках, а деякі навіть винесли їх на обкладинки. У перші дні роботи виставки «Карусель» була придбана Королівської галерей Будапешта, а її автору посипалися пропозиції про проведення персональних виставок в Мюнхені, Кельні, Дюссельдорфі. Запросили його представити свої роботи і на дев'яту Міжнародну виставку у Венеції в 1910 році.

Роботи російського художника (це зараз ми називаємо його українським, хоча він яскравий представник російської художньої школи) розкуповувалися прямо з виставок. Послідували престижні замовлення. На жаль, багато його роботи ми можемо тепер бачити тільки в репродукціях, так як вони розсіялися по всьому світу, опинившись і в загальнодоступних галереях, і в закритих приватних колекціях. Іноді його полотна «спливають» на аукціонах, викликаючи запеклу боротьбу за їх придбання між «новими» українцями і «новими» росіянами.

Європейська популярність не могла не викликати відгомонів і в Росії. Мати портрет, написаний Олександром Мурашко, стало престижно. Разом із замовленнями з'явився і достаток, а також можливість працювати для душі, писати те, що хвилює. У цей період художник із задоволенням пише сільські картини і портрети селян, намагаючись передати їх душевну чистоту, життєву мудрість і нелегку долю.

З'явилася можливість зайнятися і викладацькою роботою. У 1909-12 роках він викладає в Київському художньому училищі, створеному на базі «Малювальної школи М. Мурашка». У 1916 році Олександр став одним із засновників «Товариства київських художників», на базі якого його творці планували заснувати Академію мистецтв. Дивно, але їм вдалося це зробити восени 1917 року. Олександр Мурашко навіть встиг кілька місяців виконувати обов'язки її ректора. Крім того, він встиг зробити те, про що мріяв уже давно - відкрити свою художню студію. І восени 1918 року «Художня студія О. Мурашко» відчинила двері для молодих любителів живопису, причому в ній відразу ж приступили до занять майже сто чоловік.

На жаль, життя талановитого художника і педагога обірвала безглузда випадковість. 14 червня 1919 Олександр Олександрович Мурашко загинув від бандитської кулі, коли з дружиною повертався пізно ввечері додому.