Оповідання "Ось тобі і" млинець "

Ось тобі і «блін»

Дядя Толя - жартівник і веселун, любив необразливо жартувати над людьми, а найбільше - розіграші. Особливо діставалося його дружині - простодушної і добродушною тітці Валі.

Одного разу він прийшов додому з роботи раніше звичайного: зламалася його машина-водовозка, а потрібних запчастин не було: вирішив з ранку раніше поїхати в районний центр на базар.

Тітка Валя здивувалася:

- Шо тако проівзошло?

Ось тут фантазія дядька Толі розігралася, та не на жарт.

- Давай, мати, йди, збирай саквояж, в Москву завтра з ранку раніше їжу.

- Шо ти тако тремтіш? У каку таку Москву ?! - Здивувалася тітка Валя.

- А ось в ту - справжнісіньку - білокам'яної, - нахабно брехав дядя Толя. - Сьогодні медкомісію пройшов в рай-онном центрі, так от, вирішили, що я здоровий, як бик, і вибрали мене в космонавти.

- Брешішь ти, чи шо? - Невпевнено заусміхалася тітка Валя, - прям з усієї країни та космонаута нє знайдуть ...

- А ось і не знайдуть, - продовжував гнути свою дядя Толя. - Ні трошки не сумнівається. Я мужик міцний, вік самий - той, що треба. Трошки відгодують на жирних харчах, потренують малість - ось тобі і космонавт. Техніку я знаю непогано, управляти ракетою навчуся швидко, ти ж знаєш - я кмітливий. Я і не відмовився. Та й спробуй, відмовся - це уряду нашої країни не пондравітся. А навіщо мені на рожен лізти, хоч, блін, і не дуже-то мені енто справу і заварювати полювання ...

У тітки Валі посмішка сповзала з губ (у міру того, як дядько Толя входив в раж), а замість неї весь простір її кирпатого особи зайняли круглі очі і відкритий рот. «Не брешет адже муженек, - думає вона, - і справді йіхать со-Брава, рано то з роботи ніколи не доводилося. Божечки мої, шо ж тако робити! ».

- Так от, мати, збери-но ти мені білизну, багато не клади, там все казенне видадуть, як в армії, мої речі все одно викинуть. Рушник в дорогу, пасту зубну, мило, ну вопщем сама зметикував що мені там знадобиться.

У тітки Валі очі виявилися на мокрому місці.

- І надовго вжеж індійські тебе загребуть? - Запитала вона, прориваючи клубок у горлі. - А як вжеж ми тута без тебе? Та шо ж це таке? Шо ж інших Мужикова Німа, штоли?

Дядькові Толі пора б уже зупинитися, але він настільки увійшов в роль, що вже й сам вірив у те що ніс.

- Гаразд, ти баба, можеш і пореветь маненько, - дозволив чоловік. - Ну, з рік я там поошіваюсь, злітаю в космос, і куди подінуся, прікачу додому. Хіба погано: грошей привезу скоко хошь, подарунків. Радуйся! Розтопимо баньку перед дорогою, приготуй там чого-небудь, покличемо кума і сусіда, посидимо на доріжку, - заливався солов'єм дядя Толя.

Тітка Валя, приречене сморкаясь в фартух, метушливо витягла з комори старий саквояж, дістала з шифоньєра білизна, пару чистих сорочок, акуратно все склала. Послала старшого сина, п'ятикласника Славку, в магазин за зубною пастою, запашним милом. Поки дядько Толя розтоплював баню, вона приготувала ситний вечеря. Дістала приховану пляшку «столичної». Все це вона робила, обливаючись сльозами, час від часу промовляючи.

Дядя Толя всмак попарився в лазні і, урочистий, загадковий, сів за стіл - чекав, коли прийдуть в гості кум з сусідом, яких запросив на вечерю Славка. Гості прийшли - серйозні і небагатослівні. Випили, закусили - мовчки. Потім - по другий. Тітка Валя гірко притулилася в кутку столу, діти, притихлі і ошелешені, сиділи трохи віддалік. Всі переживали і не знали, як сприйняти таку приголомшливу новину.

Поступово випиті сто грам розв'язали язики мужикам. Питання посипалися один за іншим, поради теж. Мовляв тренуйся як слід, а то кволі космонавти не витримують сильних навантажень, можна і осоромитися на всю країну. Незручно адже. І все в такому дусі. Забігла сусідка, почувши про хвилюючому подію. Потім інша. Поступово будинок наповнився людьми. З'явилася ще горілка. Всі слухали брехні дядька Толі, а він був просто в ударі ...

На ранок тітка Валя ледь розбудила свого «космонаута» - трохи з вечора перебрав.

Збирайся Вже в дорогу, млинців тобі напослідок напекла, любиш адже, - прориваючи новий клубок у горлі, говорила і метушилася жінка, накриваючи на стіл.

- Яких млинців, в яку дорогу, - очманіло втупився на дружину дядя Толя.

І тут простодушна тітка Валя все зрозуміла. Черговим гарячим млинцем зі сковороди вона в серцях мазанула по чоловікової фізіономії ...

Ірина Вінтер-Дьяченко, 1969

Розповідь опублікований в журналі «Нива - Астана, № 3, 2005 в рубриці« У родинному колі ».