Чи є перспективи у ринку первинної елітної нерухомості південних регіонів України?

Які перспективи розвитку ринку первинної елітної нерухомості України в цілому і на півдні країни зокрема?

Що сприятиме його функціонуванню, і чи можливе зростання цього сегмента в країні, де середній клас відсутній в принципі, а третина населення перебуває за межею бідності і якщо можливий, то чи не придбає він кастових обрисів Індії.

У міру стабілізації економічної ситуації в Україні ринок нерухомості поступово зміцнює свої позиції. Після кризового 2009 року, 2011 - 2012 р.р. привнесли деяку стабілізацію, а в окремих сегментах спостерігається навіть зростання. Динаміка зростання помітна в першу чергу на первинному ринку нерухомості, що крім економічної стабільності обумовлено після кризової лояльністю будівельних компаній, які почали приділяти більше уваги питанню залучення споживачів і впроваджувати нові програми, надаючи тривалі розстрочення та дисконти. Все це сприяє відновленню ринку, який демонструє все більше ознак життя: зростання нової пропозиції, збільшення активності покупців, заяви забудовників про нові проекти, стабілізація середніх цін і підвищення цін на окремих об'єктах.

Економічна стабільність і відсутність курсових коливань на валютному ринку - це основні чинники, що впливають на ринок житла в сегменті бізнес та економ класу. У розрізі цього на перший погляд неприродно виглядає практично повна відсутність впливу даного чинника на ринок нерухомості преміум сегменту, який розвивається часто всупереч кризовим віянь. Даний висновок випливає з прикладу деяких Європейських країн, в яких з моменту кризи, ринок елітної нерухомості не тільки не впав, але навіть показує стабільне зростання. Забезпечені люди воліють робити капіталовкладення в нерухомість, припускаючи, що цей ринок надійніше валютного. Виходячи з цього, перспективи зимової кризи імовірно матимуть позитивний вплив на ринок luxury нерухомості. Рятуючи свої капітали від можливого дефолту, заможні українці за прикладом західних можуть робити капіталовкладення в нерухомість. Перешкодити цьому, може тільки набуття чинності з січня 2013 року так званої «податку на розкіш». Подібний податок вже набув негативний вплив на ринок елітної нерухомості деяких розвинених європейських країн, так наприклад благополучні французи продають нерухомість класу люкс з - за введення 75% податкової ставки на житло. А деякі, щоб уникнути суттєвої податкового навантаження, навіть переїжджають до Англії і Швейцарії, що в свою чергу значно впливає на розвиток ринків цих країн, що показали найбільше зростання цін на світовому ринку елітної нерухомості: Лондон (+ 10,5%), Цюріх ( + 5,9%). Прийняття закону про податок на розкіш у першу чергу матиме негативний вплив на ринок житлової нерухомості, який тільки почав своє відновлення після кризи 2009. Забезпечені українці вже зараз вибирають альтернативні способи зберігання грошей, такі як дорогоцінні метали і та ж нерухомість, але в «надійних» країнах. На відміну від сегмента бізнес і економ класу, безпосередньо відображають економічну ситуацію в регіоні на елітний сегмент в першу чергу має вплив політична ситуація і законодавча база країни. Експерти ринку відзначають, що напередодні виборів в політично нестабільних країнах в сегменті нерухомості класу «люкс» спостерігається не тільки затишшя, але і певна стагнація. По суті побоювання цілком резонні, всього за 21 рік незалежності, вибори в Україні не один раз приводили до повної зміни керівної еліти. А на відміну від країн з розвиненою демократією на пострадянському просторі зміна керівництва країни призводить до переділу капіталу, який досі носить характер 90-х, що часто має негативні наслідки і для бізнесу і для майна, якщо воно виявляється на стику інтересів з влади тримають та іже з ними. Ось і виходить, що наші співвітчизники в Україні тільки заробляють, а вкладають гроші, вчать дітей, відпочивають, та й фактично живуть у менш непередбачуваних місцях. Ні, звичайно ж, є в нашій країні елітні будинки і вілли на березі моря і є їх власники, але їх так не багато ... і якщо забезпечені люди вкладаються у вітчизняну нерухомість, то швидше керуючись тим, що жити де - то треба і що б у випадки чого не шкода було залишити.

Крім того, ціни на нерухомість класу люкс в Криму, доходять до $ 10 000 а в Одесі $ 6000 / кв. метр. У 2012 році податкова служба України задекларувала 8290 платників податків з доходом 1 мнлн. і вище, без сумніву ця цифра в кращому випадки на третину відповідає реальній. Але з неї випливає, що тільки 8290 наших співвітчизників легально, без ризику, можуть дозволити собі придбати елітний будинок. У Німеччині, наприклад, 430 тисяч мільйонерів. Погодьтеся, значна різниця в обсягах ринків. Та й історична пам'ять змушує нас бути «на легке».

Крім вищезгаданих факторів сильно і кон'юнктурно - культурний вплив. Ну, престижно купувати вила в Іспанії та на лазурному узбережжі, а не в Криму і Південній Пальмірі. За останні десятиліття світ перетворився в глобальну село, фактично стерлися кордони і дістатися до Ніцци часом набагато простіше, ніж до Ялти, а враховуючи різницю в сервісі, якість життя, та й суттєві відмінності між поняттями елітарності житла в нашій країні і за кордоном, цілком резонно , що переваги віддається зарубіжним домоволодіння. Хоча саме глобалізація певною мірою вплинула позитивний вплив на приплив російського капіталу на український елітарний ринок нерухомості. Деякі забезпечені і так звані «невиїзних» росіяни звернули увагу на Крим і Одесу. Крім того, віковий ценз росіян купують елітні будинки зріс з 32 до 38 років і їх прихід на український курортний ринок, від частини, обумовлений і ностальгічними віяннями сусідів, тужать вони за місцями дитинства та єдиної неосяжної батьківщиною. Але на росіянах приплив закордонних покупців на український ринок і закінчується оскільки інвестування в економіку та нерухомість нашої країни справа не для слабкодухих і часто носить характер російської рулетки.

Ринок елітарної нерухомості України молодої і розвивається з одного боку це є певною мірою плюсом, тому що поки він далекий від перенасичення, але з іншого боку цей фактор значно знижує якість самого сегмента: відсутній чіткий класифікатор визначає його характеристики, часто за елітарні видаються об'єкти бізнес класу. Крім того, на сьогоднішній день в Україні немає об'єктів з повністю сформованою інфраструктурою класу de luxe, що значною мірою знижує конкурентно здатність українського ринку перед світовим, оскільки ціни знаходяться на світовому рівні, а якість при цьому, м'яко кажучи кульгає.

Загалом, підводячи підсумок, потрібно зазначити, що проблеми ринку елітної нерухомості мають спільну етимологію з іншими глобальними проблемами нашої країни, такими як відсутність національної свідомості, демократичного суспільства, інвестицій і багатьом іншим. Можна придумувати масу варіантів для залучення інвесторів, створювати нові схеми для припливу інвестицій, але поки країна не стане надійною, поки люди не впевнені в тому, що в ній діють правові норми, що всі спірні питання вирішуються в судовому порядку, а не «кумами» і «наглядачами» не буде ні розвиненої економіки, ні демократичного суспільства, ні національної свідомості, ні закордонних інвестицій, ні ринку елітної нерухомості в тому вигляді, в якому він діє в цивілізованих країнах, буде лише споживацьке ставлення до території, з якою треба урвати побільше і виїхати подалі ...