7 грудня 1941: Перл Харбор. Як це було?

Сьогодні в США відзначається одна з найважливіших дат в історії не тільки країни, а й усього післявоєнного світу: День пам'яті Перл Харбора. Не тільки втратами (а втрачено 2403 особи, з них 68 гражданскіх- загиблими, 1178 важко пораненими, знищено понад 20 одиниць тихоокеанського флоту, більше двохсот бойових літаків), пам'ятний цей день. А й тим, що він увійшов в історію як поворотний момент вступу США у Другу світову війну. Якби не сталося нападу на Перл Харбор, невідомо, як склалася б післявоєнна карта світу.

У Європі вже два з гаком роки лилася кров, а в заокеанській Америці (це треба визнати) народ жив розкошуючи і абсолютно не горів бажанням воювати за чужі інтереси. Більш того, махровим цвітом розквітав американський фашизм - 40% білих корінних американців мали німецьке коріння, благополучно вкорінені на благодатному грунті расизму та антисемітизму Нового Світу. Висловлю судження мало відоме і неприємне пристойною публіці - саме єврейським гангстерським бандам ми зобов'язані розгромом американського фашизму - з пісні слів не викинеш. Як неможливо заперечувати, що ні народ, ні уряд США не прагнули вплутатися в європейську м'ясорубку.

І ось трапився Перл Харбор: Японія завдала раптового удару по військовій базі тихоокеанського флоту на Оаху, Гаваї. Давайте запитаємо: а чому? І відповідь буде: made in China.

Де США і де Японія? А на стежку війни вони вступили ще в 30-і роки. Яблуком розбрату був Китай. У 1931 році Японія захопила і окупувала китайську Маньчжурію. У 1937 Японія починає довгограючу безуспішну кампанію із захоплення решти територій Китаю - США вплутуються в протистояння по повній програмі. У 1940 році Японія стає союзником фашистської Німеччини, а в 1941 захоплює всю Індонезію. Але ось тут стоп: у США є свої економічні та політичні інтереси на Сході. Цього не можна дозволити.

Що роблять США: у широко крокуючою Японії природних ресурсів - пшик. США вводять ембарго, особливо на поставку нафти і нафтопродуктів. Поганий хороший крок: Японія знає, що ембарго - паливна кома країни. Їй не залишається нічого іншого крім експансії в паливно багаті країни південно-східної Азії, навіть ціною повномасштабної війни з США. Тут вже або самурай, або пропав.

Та от проблема - кляпом у японській глотці стирчить штатівський тихоокеанський флот в Перлової бухті на Гаваях. Адмірал флоту Японії Ісороку Ямамото розробляє секретний план масованого раптового нападу на основну базу тихоокеанського флоту США. З весни 1941 починаються посилені спільні тактичні навчання із взаємодії авіації і флоту, і вже в жовтні 1941 року план Ямамото стверджують до дії під керівництвом віце-адмірала Чуічі Нагумо: операцію розгортають на шести потужних авіаносцях з додачею 24 бойових кораблів підтримки. Особлива група субмарин виділяється для знищення тих кораблів противника, які вислизнули б від удару з авіаносців.

26 листопада із віддаленої бухти на Курильських островах японська армада бере таємний курс через північну Пасифік, уникаючи звичайних судноплавних маршрутів, на Гаваї, і вже на світанку 7 грудня концентрує свій флот в 200 милях від острова Оаху.

Бог дійсно зберігав Америку в цей ранок: жодного авіаносця в доках Перлової бухти 7 грудня не виявилося - авіаносець «Ентерпрайс» під прапором адмірала Вільяма Хелсі виконував місію доставки бойових літаків на острів Вейк, авіаносець «Лексінгтон» під прапором адмірала Ньютона передислокував 25 бомбардувальників на острів мідвей, а авіаносець «Саратога» вийшов у ніч на Західне узбережжя для профілактики та ремонту. Японці не знали про такий поворот подій.

По шостий склянці на світанку 6 японських авіаносців вистрілили першою хвилею з 181 важких бомбардувальників з горизонтальними, торпедними і донними бомбами. Хвилю посилювали придані винищувачі.

Коли японська авіація досягла цілей до восьмої ранку, вона завдала одночасний удар як по наземних авіабазах, так і по вартим на якорях в бухті бойовим кораблям. Мета японської авіації була не дати літакам американців навіть злетіти в повітря для відбиття атак.

З 90 кораблів в бухті Перл Харбор їм потрібно було вивести з ладу вісім основних бойових суден, які за ватерлінію були завантажені бомбами і торпедами. Від вибухів цих кораблів-арсеналів у полум'ї гинули інші бойові суду. Через тридцять хвилин після першої атаки друга хвиля з 170 бомбардувальників добивала замкнений у бухті американський флот. До 10 ранку все було закінчено. Менше ніж за 2 години японці знищили 21 бойовий корабель, 188 винищувачів, 159 літаків були пошкоджені. Більшість з них було знищено до того, як вони встигли піднятися в повітря.

Втрати японців були незначними - всього 10% бойових машин не повернулися на матки-авіаносці.

Однак японцям не вдалося головне - знищити авіаносці США і відбомбитися на наземні зміцнення військово-морської бази Перл Харбор, яка згодом, після незначного ремонту, послужила добру службу у Другій світовій війні. Більше того, американцям вдалося підняти затоплені суду і в короткий час відновити їх боєздатність. Остаточно було втрачено всього три судна: «Арізона», «Оклахома В-37» та «Юта АG-16».

Але найголовнішим поразкою японців в атаці на Перл Харбор стало те, що Японія досягла якраз зворотного тактичного результату: розділена надвоє з питання вступу у війну, Америка об'єдналася в єдиному пориві вступити усією міццю у Другу світову війну і виграти її зі своїми союзниками.

Так день 7 грудня залишився в історії країни не як день національної ганьби і поразки, а як день, що поклав початок переможної війни та військової слави американських збройних сил, які громили фашистську Німеччину та її союзників у найкривавішій війні в історії людства.