У чому секрети фізичного і духовного розвитку запорізьких козаків?
Запорожці, як і їх предки, приділяли дуже значну увагу фізичному розвитку, постійно «тримали себе у формі». В умовах постійних воєн, боротьба за збереження свого етносу, виживання в складних життєвих ситуаціях в стихіях природи закаляла дух і тіло козаків. Суворий час вимагав суворої дисципліни в процесі підготовки молоді, формування у неї готовності захищати рідну землю. Таким чином, створювалася спеціальна система фізичного і психофізичного виховання підлітків, юнаків, яка поступово набирала рельєфні і чіткі форми.
Ще в епоху Київської Русі дітей з семи років починали вчити стрільбі з лука, володінню списом і арканом, їзді верхи, а з 12 років - справжнім військовим хитрощам, тобто мистецтву ведення бою.
Традиції фізичного та психофізичного виховання підготовки підростаючого покоління зберігалися і в козацьку епоху. Загартовуючи себе і готуючи себе до складних випробувань долі, козаки влітку спали на повітрі під зірками, думками досягали невідомих висот, намагалися проникнути в таємниці космосу.
Як і доблесне козацтво, молодь на свята народного календаря в процесі народних ігор змагалася силою, спритністю, швидкістю, винахідливістю, попаданням в ціль тощо. Традиційними були різні змагання на конях, козаки любили своїх швидких витривалих коней, це відношення закріплено в теплих зверненнях до своїх чотириногих друзів («Брате мій», «товаришу мій»), В прислів'ях («Козак без коня - НЕ козак»).
Козацька молодь систематично розвивала природні задатки, вдосконалювала душу і тіло в іграх, танцях, хороводах, різних видах змагань і боротьби. Підлітки і юнаки охоче брали приклад з дорослих, які відчували психологічний комфорт, завдяки тому, що вони турбувалися про свій інтелектуальний, моральний, духовний і фізичний розвиток. Це формувало в них настрої внутрішнього задоволення, хорошого самопочуття, допомагало єдності слова і діла, думки і вчинку, гармонії душі і тіла.
Велике виховне значення, в тому числі і для сучасної молоді, має оволодіння нею мистецтв єдиноборства, яких було кілька систем, найбільш відома лягла в основу танцю гопака. У сучасному вигляді гопак складений з численних специфічних прийомів, наприклад «Голубці», «тинки», «Пістоль», «розніжка», «шулик» тощо, реалізація яких вимагає від виконавців гнучкості всіх частин тіла, блискавичної реакції.
Багато поколінь опанували і інший козацької боротьбою - «Гайок». Вона була призначена в основному для розвідників («Пластунів»). Дуже мало нам відомо про козацьку боротьбі «Спас». Вона була не атакуючої, а носила оборонний характер. Для неї характерна філігранна, скрупульозна відпрацювання блокування дій противника.
Тілесна і психофізична гарт козаків було складовою частиною комплексної і цілісної системи ідейно-морального, емоційно-естетичного і військово-спортивного виховання.
На жаль, багато компонентів даної системи на сьогодні забуто.
