Як був написаний хіт про пасажира, що дивиться у вікно? До дня народження Іггі Попа

У рок-музиці є пісні, примітивність і простота яких балансує на межі геніальності. Якщо людині з класичним музичним смаком прокрутити пісеньку «The Passenger» («Пасажир»), то він випробує почуття крайнього подиву - як можна називати пісню великої, якщо в ній всього чотири закільцьованих акорду і майже повна відсутність того, що називають цікавою аранжуванням? І по-своєму він буде правий.

Класичного музиканта за таку «музику», швидше за все, закидали б гнилими помідорами. Але в тому-то й справа, що основа рок-музики - не кількість акордів і музичні шедеври (які, звичайно, не відміняються), а той енергетичний посил, який повинен розбуркати слухача. А цього у пісні «The Passenger» не відняти. Що до акордів, то на ту ж послідовність можна написати ще чимало інших пісень - наприклад, «Все йде за планом» ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ або «Передчуття громадянської війни» ...

Що стосується «The Passenger», то вона, як відомо, входить в арсенал Джеймса Ньюелл Остенберг, більш відомого світові як Іггі Поп. Він славний тим, що був одним з перших справжніх панків. Ще наприкінці 1960-х у складі групи THE STOOGES Іггі писав дикі трьохакордних пісні, буянив на сцені, бився з публікою, різав себе на сцені бритвою і винайшов знаменитий стрибок у натовп (іноді закінчується множинними травмами). Додайте до цього постійне випробування на собі всяких шкідливих речовин, і тоді зрозумієте, чому Поп одного разу сказав: «Найбільше диво на світі - це те, що я ще живий».

Однак на зорі кар'єри співака ці таланти не були особливо затребувані. Модного стилю «панк» тоді ще не було, а прімітівістськой творчість Іггі ентузіазму у слухачів не викликало. По суті, на початку 1970-х років у Попа був лише один впливовий шанувальник на ім'я Девід Боуї. Саме Боуї вирішив реанімувати творчу кар'єру Іггі, який до того часу розпустив свою групу і марно намагався вилікуватися в клініці від пристрасті до героїну.

Треба сказати, що і сам Девід в той час сидів на наркотиках. Тому, взявши в оберемок Іггі, він відправляється в добровільне самоізгнаніе в Західний Берлін. Чому він вирішив, що Західний Берлін - вдале місце для «очищення» - незрозуміло, для цього набагато краще підійшов би Берлін східний, соціалістичний.

Загалом, від залежності хлопці так і не позбулися, зате записали два вдалих альбому з символічними назвами «The Idiot» («Ідіот») і «Lust for Life» («Жага до життя»), які поклали початок творчого ренесансу Іггі. Обидва альбоми вийшли в 1977 році, останній писався фактично слідом за першим, тому в процесі його підготовки була велика частка спонтанності та імпровізації. Наприклад, на рифф заголовної пісні - «Lust for Life» - Боуї надихнули звуки азбуки Морзе, якими відкривалися американські новини, що транслюються в Берліні. Згодом ця пісня стане однією з центральних тем популярного фільму 1996 «На голці».

Треба сказати, що Поп не був таким уже й плідним сонграйтер. На альбомі особисто ним була написана лише одна пісня «Sixteen». Основу ж для пісні «The Passenger» Попу приніс сесійний музикант - шотландський гітарист Рікі Гардінер. Сам Рікі згадував, що цей гітарний хід вискочив у нього сам собою, коли він сидів під квітучою яблунею на порозі свого сільського будинку і бринькав, насолоджуючись прекрасним весняним ранком. Коли ж Гардінер з'явився на запис до Попа, той відразу ж запитав - чи є у нього який-небудь матеріал для пісні. Збентежений гітарист почав грати ті заповітні чотири акорду, а Іггі тут же наспівав на них не менш простий споглядальний текст у стилі акина - «Що бачу, те й співаю».

Я - пасажир, я залишаюся за склом,

Я дивлюся через своє вікно, там так яскраво,

Я бачу, як зірки з'являються сьогодні вночі,

Я бачу яскраве і чисте небо,

Проїжджаючи по брудних закутках міста,

І сьогодні вночі все виглядає прекрасно.

І я співаю: ла ла ла, ла-ла-ла-ла ...

(В «ла-ла-ла» -пріпеве Попу підспівував Боуї - С.К.)

Текст був навіяний поїздками Іггі в берлінському метро. Також вважається, що сам образ був почерпнуть з віршованій лірики Джима Моррісона, який порівнював сучасне життя з подорожжю на машині ...

Загалом, альбом «Lust for Life» був записаний вкрай жваво, за твердженням Іггі - всього за вісім днів. Це не завадило альбому зайняти 26-е місце в США і стати найбільш комерційно успішним у творчості Попа. Цікаво, що на підтримку платівки був випущений всього один сингл - «Succes», де «The Passenger» займав 2-ю сторону. Це не завадило авторитетному журналу «New Musical Express» назвати «Пасажира» одним з «Самих прилипливих треків Іггі Попа».

Поступово, без особливих злетів і місць в хіт-парадах, «The Passenger» стає однією з найбільш знакових пісень Ігіі і класичним рок-стандартом. Її виконує персонаж Попа в комп'ютерній грі «Lego Rock Band», вона ж звучить в рекламі новозеландської телефонної мережі, де музиканти групи, що знаходяться в різних місцях, виконують пісню за допомогою мобільного зв'язку.

«The Passenger» звучить у безлічі саундтреків, каверів записано ще більше. Але найбільше запам'ятався кавером, напевно, є версія пост-панк колективу SIOUXSIE AND THE BANSHEES з трубами, яка дуже сподобалася самому автору. Завдяки запам'ятовується кліпу і незвичайного способу співачки Сюксі, багато слухачів вперше почули «Пасажира» саме в цьому виконанні.