Як зароджувався теніс?
Якщо не брати до уваги ігри стародавніх греків і римлян, в яких м'яч відбивали рукою або дерев'яною палицею, то перші згадки про гру, схожу на теніс, ми знайдемо в XII - XIII століттях в Італії. Гра називалася «Джідока», а м'яч в ній відбивався надітими на руку рукавицею, дерев'яним щитком або шкіряним ременем. У XIV столітті французька знать захоплювалася вже так званої «грою долонею» («Ж де пом»), яка справила великий вплив на розвиток сучасного тенісу. У неї грали в залах і на майданчиках під відкритим небом. З часом м'яч стали відбивати ракетками. Гра отримала визнання і у англійців, які дали їй назву «справжній теніс» (real tennis).
Шкіряні м'ячі, якими грали в ті часи, були набиті тирсою, ганчірками, травою і т.п. Відскакувати вони могли тільки від твердої поверхні. З появою гумових м'ячів стала можливою гра на траві. В Англії в 1874 році завдяки майорові У. Уінгфілд виник так званий лаун-теніс (теніс на траві). Лаун-теніс, а сьогодні просто теніс, швидко розповсюдився по всій Європі та іншим континентам. У нього грають мільйони людей самого різного віку.
Кількість так званих відкритих турнірів зростає з кожним роком, і сьогодні як професіонали, так і любителі, що володіють необхідною кваліфікацією, можуть брати участь в будь-якому з них. Щорічно кращі гравці за результатами ігор оцінюються в рамках «Гран-прі» (ряд турнірів, організованих Міжнародною федерацією тенісу), а також за шкалою АТП (Асоціація тенісистів-професіоналів).
У Чехії в теніс на траві почали грати дуже рано - вже в другій половині 70-х років минулого століття (перший турнір тут був проведений в 1885 році). Але в той час теніс був доступний тільки знаті, та й згодом, аж до другої світової війни, ним займалися заможні верстви населення.
З плином часу змінювалися поняття гри в теніс і техніка виконання ударів. Перші лаун-тенісисти грали тільки із задньої лінії, надаючи м'ячу головним чином нижнє обертання або комбінуючи нижню підкручення з бічним. Так грали аж до початку першої світової війни. У 20-і роки гру стали вести по всьому корту. Гравці при першій можливості просувалися до сітки і прагнули закінчити розіграш м'яча ударом з льоту або смішити, в основному плоским. Типовим представником такої гри був відомий американець У. Тілден.
У другій половині 30-х років значення гри біля сітки зросло. Тут найбільших успіхів досягли американці Д. Бадж і Р. Ріггс. Відразу ж після подачі або її прийому вони виходили до сітки і прагнули нанести переможний удар над головою або з літа.
В даний час успіхом користується гра як по всьому корту, так і біля сітки. На земляних кортах найбільш оптимальна гра по всьому корту, на трав'яних і гладких штучних покриттях - біля сітки.
У 70-х роках деякі тенісисти світового класу стали досягати успіхів, виконуючи удари із задньої лінії, головним чином з верхньої та дуже сильною підкруткою.
Вони при цьому орієнтувалися на довгий обмін м'ячами, що закінчується, скоріше, помилкою суперника або точним обвідним ударом, ніж виходом до сітки. Стане цей стиль гри чільним або більш успішними будуть інші прийняті нині способи, покаже час.
