Як обрати потрібну людину на загальних зборах за методом Тараса Бульби? Практична реалізація
У радянський час все зібрання проходили по одній і тій же схемі. Я маю на увазі не сам порядок, а ставлення до нього загальної маси учасників дійства. До сімдесятих років минулого століття загальна млявість народних мас дозволяла вищим виконавчим органам з легкістю реалізовувати свої плани через номінально найвищий орган для будь-якої громадської організації - загальне збори.
Але траплялися й непередбачувані ситуації. Готового рецепту на всі випадки життя я запропонувати не зможу, але про наш прецедент повідаю. Він наочно демонструє, як можна, при бажанні, досягти необхідного результату. Для того щоб скористатися методом Тараса Бульби, раніше мною згаданому, знадобиться 3-4 діяльних людини. А далі ... судіть самі.
...Тоді я успішно завершив перший курс Дніпропетровського державного університету. Відгримів будівельний загін, прибрала картопля, сколихнулася життя другого курсу. Абсолютно випадково ми дізналися, що комітет комсомолу університету, з якихось своїх міркувань, вирішив призначити, сиріч обрати, нового секретаря нашого бюро курсу ВЛКСМ.
Ми - це кімната № 118, общаги № 1 мехмату. Так уже склалося, що в нашій кімнаті зібралися чотири активних представника курсу з різних потоків. А Коля, секретар, був з місцевих. Не те щоб він зірки з неба хапав, але нас влаштовував. Справа не в якихось особливих персональних привілеї, а просто злагодженість у роботі мала місце бути. Та й дуже нам не сподобалося, що з нами (всі ми, четверо, були членами бюро курсу) ніхто навіть і не подумав нову кандидатуру обговорити.
Про цю дівчинку ми самі все роз'яснили. Це було черговий наступ на самостійність мехмату в цілому, ну і нашого курсу зокрема. (Може, хтось пам'ятає зоряну команду КВН ДГУ - основа наша - мехмат, тільки років на три-чотири молодші). Власне, Дніпропетровський міський ДК культури студентів на нашому факультеті тримався. Керівництву це не завжди подобалося.
Ой! Дозвольте маленький ліричний відступ. Для образного порівняння, так би мовити. В одній з постановок «Принцеси на горошині» з моєю участю (це було вже набагато пізніше, в самому кінці ХХ століття) був такий діалог Короля та Королеви:
Король: Я завжди роблю по-своєму, як Ви скажете, так я і зроблю. Хіба Вам це не подобається?
Королева: Подобається ... Подобається. Подобається, але не завжди!
І вирішили ми протистояти Комітету з допомогою методу Тараса Бульби. Вже не пригадаю, кому першому сія каверза в голову прийшла, але вхопилися ми за неї щільно.
Ні. Горілкою, як старий козак, ми нікого не поїли. Але всі «за» і «проти» комсоргом потоків розповіли. Говорячи офіційною мовою, провели необхідну агітацію знизу. Часу, до речі, у нас було не так вже й багато - два тижні.
Настав день зборів курсу. У президії - самовдоволені особи представників комітету, нас в президії немає. Як і було задумано, ми розсіялися по всій громадині актового залу. Пішло висунення кандидатур в члени бюро. І тут ми, по недосвідченості, допустили помилку. Намагаючись приховати свої наміри, ми дещо перестаралися і наш «ставленик» опинився в списку для голосування десь сімнадцятим. А членів бюро всього 13. Природно, що при традиційно одностайному голосуванні до нього черга просто не дійшла б.
Наступний наш хід для того часу був просто унікальним. Може, тому представники комітету і не розгледіли підступу в реченні внести Колю сьомим за рахунком в список для голосування. Пропозиція пройшло, і тут же, наступним реченням, була підведена риска. Список для голосування був, таким чином, затверджений. Дівчинка комітету значилася в ньому чотирнадцятим номером. Це, правда, вийшло якось випадково, само собою.
Після звичайної процедури обговорення кандидатур пішло поіменне голосування. І після того як наш кандидат був обраний більшістю голосів до складу бюро курсу, до представників комітету, мабуть, стало доходити, що власне відбувається. Поки вони розуміли, благополучно були обрані 13 членів бюро курсу. Подальше голосування втратило сенс, і пропозиція від одного з наших товаришів припинити голосування, тут же було одноголосно прийнято. Так протеже комітету виявилася поза списком новообраних членів комсомольського бюро.
А на засіданні бюро курсу стало очевидним, що інших кандидатур на пост секретаря, крім Колі, просто немає. Треба було бачити кислі фізіономії комітетчиків!
Як видно з моєї розповіді, навіть у часи загального «одобрямсу» можна було просунути в виборний орган потрібну людину, всупереч планам керівних товаришів. Вважаю, описані мною дії, засновані на методі Тараса Бульби, легко можна використовувати для втілення в реальність і за теперішніх часів.
