Отримання хабарів у великому розмірі: проблеми кваліфікації
Адвокат Мєлков Олексій Валерійович
Отримання хабарів у великому розмірі: проблеми кваліфікації
Чинна практика кваліфікації отримання хабара в ситуаціях, коли взяткополучатель мав намір вчинити злочин у великому розмірі (ч. 4 ст. 290 Кримінального кодексу), однак фактично отримана хабар не була великою, є невірною. Таке зазвичай трапляється, коли отримання хабара планується в кілька етапів.
П. 16 Постанови Пленуму Верховного суду №6 «Про судову практику у справах про хабарництво та комерційному підкупі» від 10.02.2000 р роз'яснює, що якщо хабар отримана частинами, проте кожна дія по дачі хабара було окремим епізодом продовжуємозлочину, то вчинене має визначатися як отримання хабара у великому розмірі. П. 11 цього ж Постанови встановлює правило кваліфікації, відповідно до якого одержання хабара слід вважати закінченим з моменту прийняття одержувачем частини цінностей. Дане правило Верховним Судом на практиці застосовується такий спосіб. У першому випадку вирок касаційної інстанції у відповідній частині було скасовано, а справу відправлено на черговий розгляд судом, оскільки суд, не з'ясувавши, яку суму хабара збирався за посередництва іншої особи отримати взяткополучатель і чи була вже отримана сума в 20 тис. Руб. частиною більш великого хабара, необгрунтовано визначив дії одержувача як спробу отримання хабара у великому розмірі (Бюлетень ЗС №5, 2000).
У другому випадку Президія ВР висловив згоду з вироком, в якому дії Т. були розцінені як продовжуваний завершене злочин, оскільки засуджений, маючи намір отримати хабар у розмірі 30 тис. Руб. (На момент розгляду справи - хабар у великому розмірі), частину хабара в розмірі 15 тис. Руб. (Не який великим) отримав 30.03.1996 р, а другу частину хабара в розмірі 15 тис. Руб. так і не отримав з незалежних від нього причин (гроші привласнив посередник). При винесенні рішення суд виходив з того, що хабар вважається отриманою з моменту прийняття взяткополучателем хоча б частини необхідної суми (роботи, послуги), а значить, дії Т. повинні бути кваліфіковані за п. «Г» ч. 4 ст. 290 Кримінального кодексу як отримання частини грошей з попередньо обумовленої суми хабара за виконання дій на користь хабародавця
Крейди Олексій Валерійович
«Отримання хабарів у великому розмірі: проблеми кваліфікації»
за допомогою свого посадового становища (Постанова Президії ВР №812п2000 від 08.11.2000 р).
Відбитий в прикладах підхід теоретики піддають критиці. Дослідники вважають, що скоєне посадовими особами має оцінюватися як замах на одержання великого хабара, т. Е. Згідно з усталеною практикою кваліфікації розкрадань. Така точка зору небезпідставна і цілком розумна.
Продовжуємо злочин включає кілька діянь, які об'єднані єдиною метою і наміром, відносно невеликим тимчасовим періодом і загальним або схожим шляхом скоєння злочинних актів. Якщо умисел при продовжуємозлочину має своєю метою вчинення суспільно небезпечного діяння у великому розмірі, який є кваліфікуючою ознакою складу злочину, і такий умисел реалізується шляхом вчинення декількох схожих актів, то визначення даного злочину як незавершеного або завершеного залежить від досягнення того результату, якого прагнув винний. І у всіх інших випадках (які не стосуються отримання хабарів) судді так і кваліфікують продовжувані злочини. Наприклад, якщо особа зробило декілька дій, що утворюють продовжуваний злочин, і реалізувало якусь частину наявних наркотичних засобів у великому або особливо великому розмірі, то все їм вчинене має визначатися відповідно до ч. 3 ст. 30 і ст. 228.1 Кримінального кодексу.
Аналогічного підходу дотримуються суди і при кваліфікації грабежу або крадіжки у великому розмірі. Такі злочини вважаються вчиненими у великому розмірі, якщо вилучено відповідне майно, користуватися або розпоряджатися яким злочинець може повною мірою (наприклад, звернути вкрадене майно на свою користь або на користь інших осіб або розпорядитися таким майном іншим чином, переслідуючи корисливі цілі). Необхідне правило закріплено в п. 25 Постанови Пленуму ЗС №29 «Про судову практику у справах про крадіжку, грабежі і розбої» від 27.12.2002 р .: якщо вчинила грабіж особа мала намір заволодіти майном у великому або особливо великому розмірі, але насправді отримало майно загальною вартістю не більше 250 тис. руб. або 1 млн. руб. відповідно, то його дії слід кваліфікувати як
Крейди Олексій Валерійович
«Отримання хабарів у великому розмірі: проблеми кваліфікації»
замах на грабіж у великому або особливо великому розмірі (ч. 3 ст. 30 і ч. 2 ст. 161 або ч. 3 ст. 161 Кримінального кодексу відповідно).
При кваліфікації хабарництва кримінально-правове значення повинен мати не тільки проявлений хабародавцем умисел, а й реально отриманий розмір хабара. Не можна вважати справедливим визначення хабарництва у великому розмірі, якщо хабародавець, мав метою отримати грошову суму близько 150 тис. Руб., В реальності з незалежних від нього причин отримав всього 1 тис. Руб.
Вважаємо, що у вивченому випадку ЗС розширено тлумачить норму, яка передбачає відповідальність за отримання великого хабара. Він не бере до уваги, чи досяг винний бажаного результату при продовжує злочині, хоча саме цей факт при кваліфікації вчиненого діяння відповідно до принципу суб'єктивної думки повинен мати визначальне значення.
Чому для кваліфікації (а за фактом для призначення покарання) вважається неважливим недосягнення посадовою особою попередньо визначеної кримінальної мети отримання великого хабара, реалізація якої, на думку законодавця, виступає обставиною, що робить вплив на оцінку тяжкості злочину? Відповіді немає.
Разом з тим, оскільки точка зору Верховного суду як і раніше незмінна, варто було б з метою конкретизації орієнтації судової практики доповнити п. 16 Постанови Пленуму ВС «Про судову практику у справах про хабарництво та комерційному підкупі» від 10.02.2000 р текстом приблизно наступного змісту: «Якщо посадова особа мала умисел, спрямований на отримання великого хабара, злочин буде вважатися завершеним і кваліфікуватися за п.« р »ч. 4 ст. 290 Кримінального кодексу без посилання на ст. 30 Кримінального кодексу з моменту, коли одержувач прийняв хоча б частину переданих йому цінностей, незалежно від того, чи перевищує вартість грошей, майна чи вигод майнового характеру, отриманих в якості хабара, суму в 150 тис. Руб. ».
