Дача хабара: злочин і кара

Адвокат Мєлков Олексій Валерійович

Дача хабара: злочин і кара

Межі корупції в сучасній російській дійсності переоцінити неможливо - їх просто немає. При цьому такі самостійні, але тісно взаємопов'язані склади злочинів, як отримання і давання хабара, вельми латентні. У таких випадках працівники органів внутрішніх справ зазвичай «вбивають двох зайців»: стають володарями певного матеріального блага і розкривають злочин. Правда, наслідки таких злочинів часом виявляються непоправними. Про це і піде мова далі.

Закон №273-ФЗ «Про протидію корупції» від 25.12.2008 р встановлює, що корупція є зловживання службовим становищем, зловживання повноваженнями, дача і одержання хабара, комерційний підкуп або інше незаконне використання свого посадового становища фізичною особою всупереч законним інтересам держави і суспільства з метою отримання вигоди у вигляді цінностей, грошей та іншого майна чи послуг майнового характеру для себе чи інших осіб або незаконне надання подібної вигоди вказаною фізичній особі іншими особами.

Протидія корупції, в свою чергу, - це діяльність органів державної влади, федеральних і місцевих, а також інститутів громадянського суспільства, організацій та пересічних осіб по:

• попередження корупції, виявлення та усунення її причин;

• попередження, припинення, виявлення, розслідування і розкриття корупційних правонарушеній;

• зведенню до мінімуму і ліквідації наслідків правопорушень корупційного характеру.

Очевидно, що викорінення корупції раз і назавжди є утопією. Особливо в такі часи, як зараз, коли суспільство з точки зору моралі і справедливості характеризується абсолютною деградацією. Однак прагнути до її мінімізації не просто бажано, але необхідно.

Як будемо карати?

Крейди Олексій Валерійович

«Дача хабара: злочин і кара»

Відповідальність за дачу хабара регламентується ст. 291 Кримінального кодексу. Відповідно до її положень дача хабара посадовій особі, у тому числі іноземного, особисто або через посередника карається штрафом в розмірі 15-30-кратної суми хабара або позбавленням волі терміном до двох років з обов'язковою сплатою штрафу в 10-кратному розмірі від суми хабара.

Дача хабара посадовій особі, у тому числі іноземного, в значному розмірі особисто або через посередника, згідно з ч. 2 ст. 291 Кримінального кодексу, карається штрафом в розмірі 20-40-кратної суми хабара або арештом на строк до трьох років зі штрафом, рівним 15-кратної суми хабара.

Дача хабара посадовій особі, у тому числі іноземного, особисто або через посередника в рахунок вчинення незаконних дій (чи бездіяльності) карається штрафом в розмірі 30-60-кратної суми хабара або арештом на строк до восьми років з обов'язковою виплатою штрафу, рівного 30-кратної сумі хабара (ч. 3 ст. 291 Кримінального кодексу). При цьому хабародавець повинен чітко розуміти, що він дає хабар саме за вчинення посадовою особою незаконного діяння (бездіяльності).

Ч. 4 ст. 291 Кримінального кодексу регламентує: якщо діяння, описані в ч. 1-3 ст. 291 Кримінального кодексу, вчинені організованою групою або групою осіб за попередньою змовою і у великому розмірі, вони караються 16-80-кратним сумі хабара штрафом з позбавленням права займатися певною діяльністю та обіймати певні посади строком до трьох років або арештом на строк від п'яти да 10 років, доповненим штрафом, рівним 60-кратному розміру хабара.

Нарешті, для передбачених ч. 1-4 ст. 291 Кримінального кодексу діянь, які вчиняються в особливо великому розмірі, покарання становить штраф у розмірі 70-90-кратної суми хабара або арешт строком від семи до дванадцяти років разом зі штрафом, рівним 70-кратному розміру суми хабара.

Що стосується осіб, які дали хабар, але при цьому активно сприяли розкриттю і розслідуванню злочину, а також осіб, які стали жертвами вимагання з боку посадових осіб, та осіб, добровільно зізналися в скоєнні злочину уповноваженим органам, то вони, згідно з приміткою до ст. 291 Кримінального кодексу, від кримінальної

Крейди Олексій Валерійович

«Дача хабара: злочин і кара»

відповідальності звільняються. Ця важлива поправка забезпечує захист від порушення прав і законних інтересів громадян країни.

Добровільним буде вважатися повідомлення, яке заявник зробив з власної волі. При цьому воно не повинно бути обумовлено тим, що про хабар дізналися органи влади. Інші мотиви заявника значення не мають.

Постанова Пленуму Верховного Суду №6 «Про судову практику у справах про хабарництво та комерційному підкупі» від 10.02.2000 р звертає увагу на те, що суб'єктом отримання хабара, згідно приміток до ст. 285 Кримінального кодексу, може бути особа, яка постійно, тимчасово або за спеціальним повноваженням виконує адміністративно-господарські або організаційно-розпорядчі функції в держорганах, муніципальних та державних установах, органах місцевого самоврядування чи функції представника влади. Виконання зазначених функцій по спецполномочію означає, визначені функції покладені на яка виконує їх обличчя законом, нормативним актом, розпорядженням або наказом посадової особи з більш високим службовим становищем або органом, правомочним на це. Такі функції можуть мати одноразовий характер, здійснюватися в певний період або поєднуватися з основною роботою (наприклад, присяжні засідателі).

У число представників влади входять особи, які реалізують законодавчу, судову або виконавчу владу, також до них відносяться працівники державних, контролюючих та наглядових органів, які мають розпорядчими повноваженнями щодо осіб, які не перебувають у службовій залежності від них, або правом приймати рішення, що підлягають обов'язковому виконанню громадянами та організаціями незалежно від їх відомчої підпорядкованості.

Велике значення має і те, які саме адміністративно-господарські або організаційно-розпорядчі функції виконувало особа, викрита в отриманні хабара. До адміністративно-господарських функцій можна віднести повноваження щодо розпорядження і управління грошовими коштами і майном, які знаходяться на банківських рахунках і балансі установ, організацій, військових частин, а також інші дії, як то: вказівки про нарахування заробітної плати та премій, контроль за матеріальними цінностями та встановлення порядку їх зберігання.

Крейди Олексій Валерійович

«Дача хабара: злочин і кара»

Організаційно-розпорядчий функції, в свою чергу, складаються з керівництва колективом, підбору і розстановки кадрів, організації роботи та відпочинку підлеглих, призначення заохочення і дисциплінарних стягнень, підтримання дисципліни.

Видовий і родової об'єкт і предмет злочину, названі в ст. 291 Кримінального кодексу, тотожні об'єкту і предмету такого правопорушення, як хабарництво (ст. 290 Кримінального кодексу). Об'єкт - діяльність апарату влади і управління, здійснювана відповідно до закону. А предмет - цінні папери, готівка і інше майно (навіть те, що обмежене в обороті або вилучено з нього), а також послуги майнового характеру, які повинні бути сплачені, проте дістаються хабарнику за явно заниженою вартістю або зовсім безоплатно (наприклад, будівництво будинку, ремонт квартири і т. п.). Предметом злочину не можуть бути послуги нематеріального характеру, які не приносять взяткополучателю наскільки або істотної майнової вигоди (наприклад, допомога в придбанні дуже рідкісного товару).

Суб'єкт отримання хабара загальний.

Якщо хабар передає не саме хабародавець, а посередник, то він також буде нести кримінальну відповідальність за ст. 291.1 Кримінального кодексу. Однак від посередництва слід відокремлювати уявне посередництво, при якому особа отримує від хабародавця певні майнові цінності нібито для передачі їх у якості хабара посадовій особі, проте насправді цього робити не збирається і привласнює всі цінності себе. Такі дії підпадають під інші статті Кримінального кодексу: ст. 159 (шахрайство) і ст. 160 (привласнення). На практиці подібна схема зустрічається досить часто.

Злочин, що підпадає під ст. 291 Кримінального кодексу, є умисним, причому умисел обов'язково прямий, т. К. Особа, яка передає хабар, повністю усвідомлює, за які дії (бездіяльність) воно платить, і дійсно цього бажає. Склад такого злочину формальний, т. Е. Воно вважається завершеним з моменту отримання посадовою особою або з його згоди хоча б однієї або декількох частин переданих цінностей.

Крейди Олексій Валерійович

«Дача хабара: злочин і кара»

Слід звернути увагу на те, що якщо посадова особа не погодилося прийняти хабар, то дії хабародавця кваліфікуються як замах на дачу хабара і підпадають під ст. ст. 30 і 291 Кримінального кодексу.

Цілі і мотиви дачі хабара можуть бути різними. Хабародавець може керуватися як спонуканнями особистого характеру, так і корисливими спонуканнями. Відповідальність за дачу хабара допускає і одночасне залучення до кримінального переслідування за дії, що становлять самостійне злочину. У подібних ситуаціях скоєне оцінюється за сукупністю злочинів.

Описані вище положення є своєрідною базою, основою, на якій будується боротьба з корупцією. Однак законодавці не сидять без діла і постійно вдосконалюють систему державного захисту. Так, багато дієвих інструментів пропонує Федеральний закон «Про внесення змін до Кримінального кодексу Російської Федерації і Кодекс України про адміністративні правопорушення у зв'язку з удосконаленням державного управління в сфері протидії корупції», що вийшов 4 травня 2011 Він, безсумнівно, стане ще одним кроком на шляху подолання одвічного бича російської державності.