Вся правда про договір поручительства
Адвокат Мєлков Олексій Валерійович
Вся правда про договір поручительства
Договір поруки не без підстави вважається найбільш значущим і поширеним способом забезпечення гарантованого виконання кредитних зобов'язань. Завдяки йому банки охоче надають кредити, зменшують відсотки за користування ними і не вимагають від кредитоотримувачів інших видів забезпечення. Але незважаючи на все зростаючу роль даного правового інституту, він до цих пір не має повноцінного законодавчого врегулювання, що все частіше стає причиною судових розглядів спорів, що стосуються цієї міри забезпечення.
Укладення та припинення договору поруки
Почати розмову про договорі поруки варто, мабуть, з формування чіткого уявлення про початок і закінчення терміну його дії. Договір поруки в цьому плані підпадає під загальні положення, визначені главами 27-29 Цивільного кодексу. Тим не менш, в наявності є і ряд особливостей, нерідко породжують спірні моменти між сторонами.
Відповідно до п. 3 інформаційного листа Президії Вищого Арбітражного Суду №28 від 20.01.1998 р, договір поруки може укладатися для забезпечення майбутнього зобов'язання. Більше того, він може полягати після настання або завершення терміну виконання основного зобов'язання, яке так і не було виконано боржником. Не дивно, що судова практика часто стикається зі спорами про визнання договору поруки недійсним через те, що він був укладений для забезпечення вже припиненого зобов'язання. Постанова ФАС ВВО №А29-7324 / 2008 від 11.12.2009 р говорить про те, що закінчення строку виконання за основним зобов'язанням не є підставою для його припинення. Це означає, що зобов'язання буде діяти до повного виконання або до настання таких обставин, які виступають у ролі підстав для припинення зобов'язань. Оскільки порука з законодавчої точки зору відноситься до способів забезпечення виконання зобов'язань, надання поруки по настанню або закінченню терміну виконання за основним зобов'язанням, яке не виконано боржником, не може вважатися підставою для кваліфікації забезпечувальної угоди як недійсною.
Крейди Олексій Валерійович
«Вся правда про договір поруки»
Згідно з п. 1 ст. 367 Цивільного кодексу, порука припиняється одночасно з припиненням зобов'язання, яке воно забезпечує, а також в силу зміни цього зобов'язання, що характеризується збільшенням відповідальності або іншими не надто сприятливими для доручення наслідками. Це підтверджується і арбітражної практикою: Визначення ВАС №ВАС-15064/10 від 12.11.2010 та №ВАС-4258/10 від 08.04.2010. У цих справах поручительство за виконання зобов'язань надавалося за договором, в якому містилося умова про право кредитора в односторонньому порядку змінити розмір оплати за кредит. Причому згода поручителя щодо даної умови в договорі відсутнє. Це послужило підставою для визнання поруки припиненим в момент зміни забезпечуваного зобов'язання і відсутності у кредитора прав для пред'явлення яких би то не було вимог до поручителя.
Якщо крім договору поруки як міру забезпечення по кредитному договору був використаний договір про заставу, ситуація буде іншою і посилання на зміст п. 6 інформаційного листа Президії ВАС №26 від 15.01.1998 р, в якому йдеться про те, що зміна ринкової і заставної вартості заставленого майна не несе небажаних наслідків для поручителя, буде неспроможною. Пояснюється це тим, що початкова продажна вартість майна визначається судом. Договір поручительства при цьому теж буде вважатися припиненою, т. К. Між поручителем і кредитором спору про заставної вартості майна не буде. Це підтверджує і Визначення ВАС №ВАС-426/11 від 11.02.2011 р
Відповідно до п. 2 ст. 367 Цивільного кодексу, порука може бути припинено при перекладі кредитного зобов'язання на іншу особу, якщо поручитель не погодився відповідати за нового боржника. Але організація-боржник нерідко змінює свою організаційно-правову форму або навіть просто найменування. Чи вважатиметься порука припиненим в такому випадку, якщо в договорі не буде застереження, що передбачає відповідальність поручителя за іншого боржника? Згідно Визначенню ВАС №ВАС-15762/10 від 27.12.2010 р, при заміні в основному зобов'язанні боржника на юридична особа, створена в результаті реорганізації правопредшественника, порука
Крейди Олексій Валерійович
«Вся правда про договір поруки»
припиняється. Правда, існує і відмінна від цієї практика розгляду аналогічних суперечок. Тому щоб домогтися однакового тлумачення і застосування законодавчих норм, це питання було передано для розгляду до Президії ВАС. Відповідь поки не отримана.
Положення п. 4 ст. 367 Цивільного кодексу дозволяє припиняти порука після закінчення строку, на який воно дано. Якщо строк у договорі поруки не прописаний, то воно припиняється, якщо кредитор протягом року з моменту настання терміну виконання забезпеченого зобов'язання не надішле позов на адресу поручителя.
Треба зауважити, що умова договору про збереження поруки до моменту виконання забезпечуваного зобов'язання не повинно розглядатися як умова, яка визначає термін дії поручительства (інформаційний лист №28). З урахуванням положення ст. 190 Цивільного кодексу умова про дію поруки до моменту виконання договору, закріплене в договорі, не може грати роль умови про термін. Значить, при складанні договору поруки бажано вказувати термін його дії, щоб уникнути згодом складнощів з визначенням моменту, коли фактично припиняється зобов'язання поручителя.
Права та обов'язки поручителя
До укладення договору поруки необхідно подбати про точної формулюванні прав і обов'язків поручителя і про юридично грамотному відображенні їх в договорі.
Перед кредитором поручитель відповідає в тому ж обсязі, що і боржник, у тому числі і по сплаті відсотків, відшкодування судових витрат та іншим збиткам кредитора, якщо на цей рахунок у договорі поруки немає спеціальних застережень (п. 2 ст. 64 Цивільного кодексу). У п. 4 інформаційного листа №28 говориться, що вказівка в змісті договору тільки на відповідальність поручителя за повернення боргу та сплату відсотків можна вважати умовою про обмеження поручительських відповідальності тільки названими сумами. При цьому слід враховувати диспозитивність правила, яке закріплене п. 2 ст. 363 Цивільного кодексу. Згідно з цим правилом у разі невиконання або неналежного виконання боржником зобов'язання, яке забезпечене
Крейди Олексій Валерійович
«Вся правда про договір поруки»
порукою, боржник і поручитель перед кредитором відповідають солідарно, якщо договором або законом не обумовлена субсидіарну відповідальність. Особи, які дали поручительство разом, також відповідають перед кредитором солідарно, якщо в договорі не міститься особливих вказівок на цей рахунок.
Відповідно до п. 7 інформаційного листа №28, у разі якщо рішення суду про стягнення з боржника грошових коштів не виконано, кредитор може звернутися до суду з позовом до поручителя. П. 2 ст. 363 Цивільного кодексу дозволяє кредитору звернутися до поручителя і вимагати виконання основного зобов'язання, якщо останнє не було виконано боржником. Якщо у поручителя є докази, які говорять про часткову або повну сплату боргу основним боржником, то поручитель може використовувати їх при вирішенні спору з кредитором (ст. 364 Цивільного кодексу).
На практиці зустрічаються справи, в яких поручитель вимагає визнання угоди, що стала підставою для виникнення забезпечуваного зобов'язання, недійсною. Вони розглядаються судами з урахуванням такого: ст. 174 Цивільного кодексу допускає можливість пред'явлення позову про визнання недійсності угоди тільки особою, інтереси якого дотримувалися при встановленні обмеження повноважень на укладення угоди, - поручитель такою особою визнаний бути не може, отже, він не може і поводитися з подібною вимогою до суду.
Згідно ст. 365 Цивільного кодексу, до заспівав зобов'язання поручителя переходять права кредитора по цьому зобов'язанню, а також права, які належали кредитору як заставодержателю, в обсязі, в якому вимоги кредитора були задоволені. Крім того, поручитель отримує право вимагати сплати боржником відсотків на виплачену суму.
Судова практика нерідко стикається зі спорами, що стосуються часу виникнення у поручителя права вимоги повернення сплаченої суми: з моменту появи у основного боржника прострочення по сплаті суми або з моменту, коли поручитель виконав зобов'язання кредитора незалежно від терміну, визначеного для боржника в договорі. Постанова ФАС ВВО у справі №А29-4930 / 2007 від 21.04.2008 р
Крейди Олексій Валерійович
«Вся правда про договір поруки»
містить вказівку про те, що списання банком грошових коштів з розрахункового рахунку поручителя до визначеного кредитним договором строку не є приводом для визнання відсутності у поручителя підстав для звернення до позичальника з вимогами. В силу п. 1 ст. 810 Цивільного кодексу, а також умов кредитного договору, на момент пред'явлення поручителем позову у боржника виникла обов'язок по сплаті кредиту. Позичальник цей обов'язок не виконав.
Отже, судова практика наочно демонструє, що договір поруки є не одностороннім зобов'язанням поручителя, а взаємним зобов'язанням поручителя і боржника відповідати перед кредитором за виконання зобов'язання.
Як обійтися без судових спорів
Щоб згодом не довелося вдаватися до допомоги суду для вирішення спорів, при укладенні договору поруки слід дотримуватися кількох основних принципів:
• в договорі поруки повинні бути прописані всі умови договору по кредиту, виконання якого він предполагает;
• в договорі має бути вказана відповідальність поручителя за кредитора на вихідних умовах - це дозволить уникнути припинення поруки, яке передбачено п. 1 ст. 367 Цивільного кодексу. Також в договір можна вписати згоду поручителя на можливе збільшення відповідальності або інших неприємних для нього наслідків - це позбавить сторони кредитного договору від необхідності кожного разу погоджувати з поручителем всі зміни, що вносяться до кредитний договір;
• в договорі поруки, згідно з п. 1 ст. 363 Цивільного кодексу, має бути вказаний той же обсяг відповідальності, який передбачає кредитний договір для боржника.
На завершення варто зауважити, що якщо проект змін до Цивільного кодексу буде прийнятий, то в правовому регулюванні поручительських договору відбудуться значні зміни, які стануть причиною цілої хвилі судових спорів.
