Договір передачі векселя, або природа індосаменту
Адвокат Мєлков Олексій Валерійович
Договір передачі векселя, або природа індосаменту
Індосамент у вексельному праві - явище двоїсте. Виражається це, в першу чергу, в існуванні двох незалежних понять: «індосамент-угода» і «індосамент-напис». Індосамент-угода - це угода індосанта, основною метою якої є передача прав на вексель або з векселя індосанту. Її можна охарактеризувати трьома функціями:
• передавальної (права на вексель і з векселя переносяться на нове обличчя) ;
• наказовий (платник отримує наказ платити за векселем іншій особі) ;
• гарантійної (індосант приймає відповідальність за акцепт і платіж).
Індосамент-напис, що представляє собою напис про передачу векселя іншій особі від імені векселедержателя, виконує тільки одну функцію - легітимаційну, необхідну для ідентифікації векселедержателя.
Індосамент крізь призму складної операції
Якщо розглядати індосамент як угоду, то можна говорити про складну операцію, що складається з двох простих:
1. постановка передавальної надпісі;
2. передача векселя індосанту.
Перша угода - вчинення передавального напису - для подальшого індосата може бути як односторонньою управомочивающей, так і двосторонньої правостворюючі. А з урахуванням вчиненої написи:
• іменной;
• бланковой;
• препоручітельной;
• заставної.
Крейди Олексій Валерійович
«Договір передачі векселя, або природа індосаменту»
Згідно ст. 142 Цивільного кодексу, індосамент на цінному папері віддає усі права, посвідчені даним документом, на особу, якій чи за наказом якої передаються права. Особа, яка отримує вексель, стає незалежним вексельними кредитором, що випливає з законного володіння. Останнє грунтується на безперервному ряді індосаментів, а також на сумлінності придбання векселя. При цьому напис на векселі робить його більш надійним і стійким в обігу, оскільки зростає число осіб, які гарантують сплату за векселем.
Якщо ж говорити про передачу векселя векселепріобретателю, заставодержателю, передоручителя, то потрібно мати на увазі, що односторонньої волі в даному випадку недостатньо - необхідно також згода подальшого індосанта, яке виражається у формі договору передачі та прийняття векселя. Значить, про індосування можна говорити як про договір. Така точка зору знаходить відображення і в німецькій цивілістики.
Договірна природа індосаменту
На підставі всього вищесказаного можна зробити висновок: індосамент є договір передачі векселя, укладений між індосантом і векселеприобретателем і передає останньому всі права, що випливають з векселя. Підставою для даного умовиводи служить наступний факт: при індосаменті можна чітко виділити 2 стадії укладання договору. Перша - оферта - складається з пропозиції векселепріобретателю від індосанта прийняти права за векселем. Друга - акцепт - характеризується виразом векселеприобретателя згоди на прийняття векселя. Договір вважається виконаним з часу прийняття та передачі векселя. При цьому єдиним і важливим реквізитом індосаменту, обов'язковість наявності якого закріплена законодавчо, є підпис індосанта (Положення про переказний і простий вексель, ст. 13).
Індосант бере на себе обов'язок у разі ненадходження вексельного платежу від основного боржника здійснити платіж за векселем на користь індосата. Таким чином, правове становище індосанта можна прирівняти до правовому становищу аваліста (вексельного одержувача): обидва в повному обсязі відповідають за реалізацію прав за векселем, включаючи платежі по ньому, а в разі несплати відповідають за прострочення виконання взятих зобов'язань (ст. 48 Положення). Після задоволення всіх вимог і індосант, і аваліст мають право на регрес до зобов'язаним за векселем
Крейди Олексій Валерійович
«Договір передачі векселя, або природа індосаменту»
сторонам. При цьому право регресу індосанта має обмеження, т. К. Регрес може бути звернений тільки проти тих надписателей, що розташовані вище в ряду індосаментів.
Значить, індосант - це особа, яка передає на підставі договору права за векселем индоссату (наступного векселедержателю) і одночасно доручає за проведення платежу за векселем сторонами, що підписали вексель до нього. Фактично, у вексельному зобов'язанні індосант є додатковим поручителем за векселем, а аваліст - основним, і вимоги належного векселедержателя, згідно ст. 14 Положення, про платіж за векселем будуть звернені до нього відразу після основних вексельних боржників.
Суб'єктивне право вимоги платежу у індосата з'являється тільки з моменту передачі векселя. Підставою вексельного зобов'язання між индоссатом і індосантами (надписателей) є наступні юридичні факти:
• вексельний договір формального плану про передачу векселі та встановленні відповідних прав і обов'язків між надпісателямі;
• вчинення передавального напису на векселі як одностороння угода індоссанта;
• передача векселя наступного индоссату як одностороння угода індоссанта;
• прийняття векселя як односторонньої следка індосата.
Якщо хоча б один із зазначених фактів відсутній, то говорити про юридично значимих відносинах між надписателей не можна, т. К. Вексель виявляється необоротоспособним.
