Чому Наполеон вважав, що його «зірка знову зійшла» на Березині?

Битва на Березині 14-17 листопада 1812 завершило розгром наполеонівських військ в Росії. Але якщо про битві при Бородіно мається численна література, то про Березині історики згадують дуже скупо. Чим же було це бій насправді: успіхом чи прорахунком Кутузова?

До початку листопада французька армія стрімко відкочувалася до Березини. Тепер Кутузов, маючи значну перевагу в силах, міг притиснути армію Наполеона до річки в районі Борисова і повністю розгромити. Але скористатися повною мірою цією можливістю він не зміг або не захотів.

Ще 9 листопада Дунайська армія Чичагова вийшла до Березини і захопила переправу у Борисова. Шлях на захід для Наполеона був закритий. Навіть його найближчі маршали готувалися до найгіршого. Мюрат, про чиє безстрашність ходили легенди, заявив у Березини: «Ми всі тут загинемо». Та й сам імператор мало сподівався на успішний результат, раз наказав спалити прапори. На його очах полотнища з переможними написами «Аустерліц», «Ейлау», «Ваграм» звернулися в попіл.

Здавалося, російською залишається нанести останній одночасний удар і з армією Наполеона буде покінчено. Але сталося щось незрозуміле, а з військової точки зору - абсурдне. Переслідування армії Наполеона, відставши від неї на 1-2 переходу, продовжили тільки невеликі авангарди, а головні сили Кутузова 10 листопада розташувалися на відпочинок в 130 кілометрах від Березини. Корпус Вітгенштейна, що йшов з півночі, маневрував на дальніх підступах до Борисову. Реальну загрозу для французів представляла тільки армія Чичагова. Російські полководці немов «надали» Наполеону останній шанс. І він ним скористався.

11 листопада французи стрімкою атакою взяли Борисов. Позначилася традиційна російська безпечність - війська не були готові до оборони. Але росіяни, відступивши на правий берег, встигли знищити міст. 13 листопада до Борисову підійшли головні сили Наполеона, але з ходу форсувати річку не змогли. На західному березі стояли редути з російськими гарматами. Для переправи залишалися два найбільш зручних місця: північніше Борисова у села Студенка і південніше - у села Ухолоди. У цій ситуації адмірал Чичагов зробив непрощенну помилку. Повіривши в демонстративне намір Наполеона почати переправу біля села Ухолоди, він відправив туди основні сили, залишивши навпроти Студенки невеликий загін.

Дочекавшись догляду Чичагова на південь, Наполеон, встановивши за Студенка батарею з 40 гармат, вранці 14 листопада направив кавалерійську бригаду форсувати річку. Невеликий загін генерала Корнілова перешкодити переправі не міг. Захопивши плацдарм, французи стали наводити мости. Понтонери працювали в крижаній воді, багато вмирали від переохолодження. Але вже до 13 години був побудований міст для піхоти і кавалерії, а до 16 години - для артилерії і обозів. Першим переправився корпус маршала Удіно. Він відразу відкинув російських до лісу, на узліссі якого вони стали люто оборонятися.

Шлях на Вільно був відкритий. Дізнавшись про це, Наполеон вигукнув: «Моя зірка знову зійшла!». 15 листопада на правому березі активних бойових дій не велося. Російські зрідка пострілювали, а французи безперешкодно переходили Березину. У середині дня переправився Наполеон. До ночі більшість боєздатних французьких частин з гарматами та частиною обозу були на східному березі. Перед мостами залишалися десятки тисяч слідували за армією поранених, хворих, різних некомбатантів. На світанку наступного дня збожеволілі люди кинулися до мостів. Виникла паніка, яка посилилася, коли передовий загін полковника Властова вирвався до Студенку.

До честі солдатів Віктора, в запеклому бою вони змогли відтіснити росіян від переправи і утримували позиції до вечора, даючи можливість збожеволілим людям переправлятися на західний берег.

У цей час на західному березі підійшли частини Чичагова атакували французів. Билися запекло, з перемінним успіхом. У ході однієї з атак французи змогли захопити близько 1000 полонених (більше ніж у Бородінській битві). Тільки настали сутінки зупинили бій.

Вночі корпус Віктора, кинувши гармати, переправився на правий берег. Перед світанком 17 листопада, наказавши підпалити мости, Наполеон виступив із залишками армії на захід. Під відчайдушні крики залишилися на лівому березі, а таких було близько 20 тисяч, мости звалилися.

Березинська операція закінчилася. Французька армія втратила в ній, за різними оцінками, від 35 до 50 тисяч осіб. Однак головна мета операції - повне знищення завойовників, досягнута не була. Разом з французьким імператором вирвалися з оточення всі десять маршалів, корпусні і, за винятком одного потрапив у полон, дивізійні генерали, більше 2 тисяч офіцерів, майже половина гвардії і 10-15 тисяч найбільш боєздатних солдатів.

У Росії завжди вміли знаходити винного і тут «єдиним винуватцем» відносної невдачі був оголошений Чичагов. Адмірал допустив непрощенні помилки, але саме його війська активно перешкоджали переправі і, незважаючи на великі втрати, перекрили французам шлях на Мінськ. А що ж у цей час робили «безгрішні» Кутузов і Вітгенштейн?

Перебуваючи 14 листопада в 20 кілометрах від Студенки, Вітгенштейн дізнався, що Наполеон почав переправу, але повів свій корпус не до неї, а в обхід французів до Борисову. Схоже, що він просто побоявся можливої невдачею «підмочити» лаври рятівника Петербурга.

Кутузов під час битви знаходився в 100 кілометрах від противника, до Березини не поспішав і координувати дії військ біля переправи не міг. А його армія, за винятком невеликих загонів Платова і Єрмолова, в операції взагалі не брала участь.

Дії фельдмаршала при Березині вже багато років викликають палкі суперечки. Одні припускають, що Кутузов, як досвідчений політик, просто давав Наполеону шанс на порятунок, розуміючи, що повний розгром французької армії порушить не на користь Росії склався в Європі баланс сил. Інші вважають, що причина криється в уражене самолюбство фельдмаршала, що бажає показати, що петербурзький план розгрому французів у Березини має суттєві вади. Деякі згадують той факт, що багато наполеонівські маршали були масонами, як і Кутузов. Існують і інші версії. На жаль, документальних свідчень, які дозволили б спростувати їх або підтвердити, поки не знайдено.

Як би там не було, і Кутузов, і Чичагов, і Вітгенштейн в цій битві не уникли помилок. Наполеон же діяв безпомилково і, на думку Клаузевіца, «честь свою тут врятував». Але його «Велика армія» існувати перестала. Березинська операція поставила Наполеона перед катастрофою, наблизила і полегшила його остаточний розгром. ]