Чому космодром «поставили» в Плесецьк?
15 липня виповнюється рівно 50 років з того моменту, коли в Архангельській області був закладений перший камінь у майбутній випробувальний полігон ракетних військ стратегічного призначення. Враховуючи ту обставину, що майбутній космодром прив'язували до залізничної станції «Плесецкая», над назвою не стали думати довго, назвавши комплекс «Плесецьк».
Перші приміщення були побудовані через 2,5 роки, в 1960 році, а 17 березня 1966 тут був запущений перший космічний апарат - «Космос-112» .Якщо у когось виникнуть питання, чому з моменту заснування і до запуску пройшло майже 9 років, поясню, що космодром займає площу 1762 квадратних кілометри і розтягнутий з півночі на південь на 46 км, а зі сходу на захід на 82 км. Як сказав би відомий анекдотичний мишеня: «Нічого собі пельмень» ... І все це було вибудувано в тайзі, у якої потрібно було «відвоювати» будівельні майданчики.
Скільки вкладено коштів у цей полігон, достеменно невідомо, це виявилося таємницею за сімома печатками. Але й без цього зрозуміло, що на ці гроші можна було відбудувати пару середніх міст. Причому, те, що полігон розташований на полярній широті, помітно підвищило вартість будівництва.
Втім, цей розмах спочатку був значно скромніше. Об'єкт, що отримав кодову назву «Ангара», повинен був «прихистити» кілька бойових стартових станцій з ракетами Р-7. А вже потім було прийнято рішення запускати космічні апарати. Причому перші «ракетники» проходили навчання та стажування на космодромі «Байконур», і прибули до Плесецьк тільки в 1959 році. І в тому ж році в присутності Головного Маршала артилерії М. Недєліна був здійснений перший запуск Р-7. А вже 17 грудня 1959 постановою уряду СРСР створюється новий вид Збройних сил - Ракетні війська стратегічного призначення.
Чим керувалися генерали, наполягаючи на тому, щоб будувати полігон саме на Півночі? По-перше, південь СРСР був, що називається, «пристріляний» кількома базами НАТО вздовж наших кордонів, і будувати базу тут означало піддавати її непотрібного ризику. По-друге, в тайзі такий великий комплекс приховати набагато простіше, ніж в лісостепах Дону, Кубані або Волгоградської області. Скритність у військовій справі відіграє чи не вирішальне значення. По-третє, бойові можливості радянських ракет дозволяли перекривати всю територію Радянського Союзу від її західних кордонів і до Камчатки. І, нарешті, одним з вирішальних обставин став той факт, що саме з Плесецька можна було в разі чого, «жахнути» по Сполученим Штатам через Північний полюс. Ракети б успішно долетіли до мети.
Звичайно, не обійшлося і без трагедій. Так, в 4:00 22 хвилини 26 червня 1973 при запуску космічного апарату за допомогою ракети-носія «Космос-3М» стався спалах, а потім два послідовних вибуху і почалася пожежа. У ході цієї трагедії 7 людей загинули безпосередньо на стартовому майданчику, а ще двоє - померли від опіків у госпіталі.
Друга драма була більш значна. О 19 годині 01 хвилину 18 березня 1980 при черговому пуску ракети-носія «Восток-2М» з космічним апаратом військового призначення під час заправки ракети паливом яскравий спалах освітив місцевість, і вогонь миттєво охопив всю пускову установку. У цей час на своїх робочих місцях перебували 141 чоловік. З них на стартовому комплексі загинуло 44 людини, опіки різного ступеня отримали 43, четверо з яких згодом померли. 48 людських життів - така страшна ціна фатальної випадковості.
І, нарешті, у новітній, російської історії стався аварійний запуск ракети-носія «Союз-У» з космічним апаратом «Фотон-М». Сталося це 15 жовтня 2002. Про жертви і постраждалих не повідомлялося ...
Сьогодні у м Мирному, в якому живуть всі ті, хто працює на космодромі, готуються урочисто відзначити піввіковий ювілей. Тут дуже пишаються тим, що «Плесецьк» веде свою історію з початком космічної ери. І люди в Плесецьк особливі: загартовані не тільки холодним кліматом, але й високою часткою відповідальності за кожен свій вчинок. Для них кожна помилка може дуже дорого коштувати ...
