Чому ми святкуємо День хрещення Русі?
В останні роки 28 липня ми особливо святкуємо День хрещення Русі. Що це за день і чому про нього варто пам'ятати?
Саме в цей день у кримському Херсонесі, за переказами, хрестився святий рівноапостольний князь Володимир. Він зробив свій особистий вибір. І вибір цей зумовив історію країни. Християни в Києві були і до святого Володимира. Наприклад, його бабуся рівноапостольна княгиня Ольга. Вона доклала багато сил до того, щоб християнство вкоренилося на Русі.
Але вирішилося все в Криму, 28 липня за новим стилем. Наші пращури увійшли в сім'ю культурних народів Європи. Отримали писемність, а з нею і можливість читати і вбирати досягнення однієї з найвищих культур того періоду - візантійської.
І аж до тринадцятого століття активно цим користувалися. Про масову грамотності в той час писали іноземні мандрівники. Зберігся в історії та образ французької королеви Анни Ярославни, яка, на відміну від свого чоловіка Генріха Першого, в одинадцятому столітті вміла писати і знала кілька мов. А на Євангелії, яке вона привезла з собою на коронацію в Реймс, до кінця французької монархії клялися у вірності Богу всі королі. І тільки монгольська навала відкинуло нашу країну на багато століть тому.
Зараз деякі інтелектуали, і навіть персони телевізійні, кажуть про помилковість вибору Руссю православ'я. Така постановка питання говорить про нехтування історією. Адже в момент хрещення святого Володимира не існувало єдиної Русі. Тобто Русі до православної, здатної зробити єдиний вибір, просто не було. І саме єдність віри, мови богослужіння створило необхідну основу для об'єднання різних племен в єдиний народ, створення єдиної держави. І, якщо бути історично строгим, православ'я тоді теж не існувало. Адже аж до 1054 року християнська Церква була єдиною. Відрізнявся лише обряд.
Єдність народу і країни досі залишається категорією нематеріальної. Заснованої на спільності духу, почуттях любові до Батьківщині, єднання зі своїм народом. Абсолютно позбавлені раціонального підстави такі поняття як патріотизм, ностальгія. Але без них жоден народ, жодна держава не здатна чинити опір зовнішнім впливам, які зараз не припинилися, а взяли інформаційний характер. Пропаганда розпусти, наркотиків, споживчих ідеалів, егоїзму теж комусь вигідна.
У цих умовах хороша історична пам'ять, знання про ту роль, яку досі грають духовні цінності у самосвідомості народу, допомагає вижити. І знайти опору для подальшого розвитку народу, суспільства і держави. І зараз такої духовної скріпою суспільства виступає саме православ'я. Його цінності, ідеали, картина світу з молоком матері століттями входили в плоть і кров багатьох поколінь. Трагічний розрив двадцятого століття, слава Богу, не витравив до кінця образ Божий з душі народу.
Саме тому, на мій погляд, варто пам'ятати і святкувати історичні віхи долі Росії. Щоб не стати Іванами, не пам'ятають споріднення. Щоб не втратити високі моральні ідеали, які Православ'я століттями вкладає в кожного з нас. Зі святом! З Днем хрещення Русі!
