Як народилася наймасштабніша пісня DEEP PURPLE «Сhild in Time»? До дня народження Яна Гиллана
Коли в отроцтві я вперше серйозно зіткнувся з зарубіжної рок-музикою, мене зачарувала не тільки її міць і різноманітність, але і те, що під її впливом в моєму мозку весь час спалахували картинки, складаючись у своєрідні кліпи. Про що співають рокери я не розумів, і в окремих випадках це було навіть на краще.
Багато західних рок-групи взагалі не парилися щодо текстів, відштовхуючись, в першу чергу, від музики. Наші ж рок-аксакали, чого вже гріха таїти, перебували під сильним впливом вітчизняних бардів, віртуозами музикування були, тому й робили упор на тексти.
Тим часом у західних рок-музикантів, особливо наприкінці 1960-х - початку 1970-х з музикою було більш ніж гаразд. Писати складно і музикувати довго тоді вважалося вищим пілотажем, і DEEP PURPLE були винятком. Правда, в 1969 році групу занесло в зовсім вже позамежні височіні - клавішник Джон Лорд записав цілу платівку, де DEEP PURPLE музицировали з симфонічним оркестром. Народ дивувався, але в подібний експеримент попросту не в'їжджав. Гітаристу Річі Блекмору і вокалісту Яну Гиллану симфонічні затії Лорда теж були не до душі, і вони поставили ультиматум - експерименти роби на стороні, а ми вже давай грати рок - не в сенсі, звичайно, трехаккордного «c'mon everibody» - але все- таки рок. Лорд до думки хлопців прислухався і віжки передав Блекмору.
Було вирішено зробити ставку на обваження звучання (що вже з успіхом зробили LED ZEPPELIN на своєму другому альбомі 1969). Коли в 1970 році на полицях магазинів з'явився альбом DEEP PURPLE «In Rock» (а потім і перший альбом BLACK SABBATH), Стало ясно «важкий» (або «хард») рок відбувся. Зауважте, якими різними були всі три групи-засновники цього напрямку. Так DEEP PURPLE зовсім не відмовилися від симфонически-класичних екзерсисів Лорда, і його органні пасажі звучали цілком помітно навіть на тлі буйної гітари Блекмора. Баланс між чотирма віртуозними інструменталістами і залізної глоткою Гиллана був знайдений. Почалася «золота» епоха «золотого складу» DEEP PURPLE.
Якщо ви мене запитаєте про саму улюбленій пісні цієї групи, я довго думати не буду. І це зовсім не набила оскому «Смоук Він Зе Вота», а глобальна 10-хвилинна композиція «Сhild in Time», завершальна 1-ю сторону вінілової пластики «In Rock».
Річі Блекмор:
«Ця запис була своєрідною відповіддю всьому тому, що ми робили з оркестром (мається на увазі затія Джона Лорда, коли в 1969 р він записав цілу ораторію ДІП Паплю з симфонічним оркестром - С.К.). Мені хотілося зробити гучну хард-рокову річ, і я буквально благав, щоб вона такою і вийшла. Я боявся, що інакше ми до кінця життя будемо грати зі всякими оркестрами ».
Музика «Сhild in Time» давала такий простір для фантазії, що знати текст здавалося зовсім не обов'язковим. Тоді ми переводили назва пісні, як «Дитя в часі», і я представляв під вступні органні звуки, як у космічному просторі з якогось яйця вилуплюється немовля. Потім музика нагніталася, голос Гиллана злітав вище і вище, а в моєму «кліпі» дитя швидко дорослішали. Потім бив маршеобразності ритм і Блекмора починав своє несамовите соло - можливо одне з найкращих за його кар'єру, а мій герой старів і занурювався в безодню життя з її жахами, жестокостями і війнами. На піку шаленства музика знову поверталася до вступної частини, мій герой стрімко молодшав і ховався назад в шкаралупу космічного яйця. А з настанням фінальної какофонії, що висить поруч, Земля горіла у вогні (треба розуміти ядерної війни).
Як виявилося згодом, моя буйна дитяча фантазія була не так вже далека від сенсу, закладеного в пісню. Треба сказати, що читати переклади тексти DEEP PURPLE - заняття невдячне. Суцільно якісь сексуальні бейбі, любовь-морковь, «ну, що, рідна, поїхали кататися» і т.д. і т.п.
А ось «Сhild in Time» - рідкісний виняток. Її текст метафоричен і, за визнанням автора слів - Гиллана - відображає стан людини в період «холодної війни», що загрожує перерости в «гарячу» - ядерну. І перекладати назву треба не як «Дитя у Часу» або «Дитина в наш час» (як перевели на радянській платівці), а з урахуванням коми, яка, щоправда, так і не була надрукована.
Переклад Дмитра Попова:
Миле дитя, з часом
Ти побачиш лінію,
Лінію прокреслені між хорошим і поганим,
Побачиш сліпця стріляючого у світ,
Кулі летять збираючи жнива.
Якщо ти був поганим,
Господи! Ну, звичайно ж ти був ним,
І тебе не дістав летить свинець,
Краще закрий очі, пригни голову
І чекай, поки в тебе не потрапить рикошетом.
Деякі не без підстав вважали, що «Сhild in Time» стосується і війни у В'єтнамі. На конверті пісню супроводжувала підпис «The story of a loser - it could be you (Це історія лузера - їм міг бути ти)».
Ян Гіллан:
«При посередництві радіостанції« Вільна Європа »ця пісня і їй подібні досягли вух і сердець наших однодумців за залізною завісою і, як я дізнався через багато років, вони з величезним полегшенням дізналися, що і тут у них є друзі, які хочуть миру».
Через якийсь час я дізнався ще одну новину. Багато хто думає, що здирати чужі пісні та мелодії - це прерогатива вітчизняних музикантів. Поспішаю заспокоїти - західна музична практика не менш багата на плагіати. Так знамените органне вступ на «Сhild in Time» було «запозичено» з пісні «Bombay Calling» групи IT'S A BEAUTIFUL DAY (тільки там цей уривок грався жвавіше і на скрипці). Судових розглядів «обкрадені» не пред'явили. Замість цього вони взяли ПЁПЛОВСКІЙ инструментал «Wring That Neck» і зробили з нього пісню «Don and Dewey» - тепер для себе. У СРСР мелодією «Сhild in Time» скористався Володимир Кузьмін в одній з ранніх своїх пісень «Мама» (порівняйте Гіллановское «А-а-а!» З Кузьмінським «Мама-а!»). Втім, це була досить відкрита цитата.
Як не дивно, Блекмор відгукувався про своє соло на студійного запису «Сhild in Time» з невдоволенням.
Річі Блекмор:
«Гітарне соло, однак, вийшло досить посереднім. У ті часи ніколи не робилося більше двох-трьох дублів, коли справа доходила до гітарних соло. Мені дали п'ятнадцять хвилин - вважалося, що для гітариста цього цілком достатньо. Пейси (барабанщик - Ян Пейс - С.К.) був тут як тут, нервово притоптуючи ногою і поглядаючи на годинник, ніби кажучи: «Ну, довго ти ще там?». «Та я тільки-тільки налаштувався!» - «Ти що ж, значить, ще довше збираєшся сидіти ?!». Іноді на концертах я граю це соло багато швидше, ніж на платівці.
...Ян Гіллан був, мабуть, єдиною людиною, здатним її заспівати. Це був його зоряний час. Більше ніхто не зважився б на подібне «вилізання» по октавах все вище і вище ».
Після розпаду DEEP PURPLE Гіллан створить свою власну групу і перезапішет «Сhild in Time» в більш спокійній розлогій манері, що чимось нагадує PINK FLOYD. А через час він і зовсім перестане її співати - не з принципу, а з цілком буденною причини.
Ян Гіллан:
«Ця пісня завжди була на межі моїх можливостей. А зараз, коли мені 60, боюся, вже за межею. Я і сам засмучуюсь, що ми не виконуємо цю пісню, вона все-таки багато значить для мене і для групи. Але якщо я її все-таки наважуся заспівати, то наступний тиждень я буду говорити ось таким голосом (ледве чутно хрипить) ».
Згодом пісню переспівають-переграють такі виконавці як Ингви Малмстін, GREGORIAN, співаки Steve Balsamo і Kasia Laska, що супроводжують Джона Лорда в його сольних турах, а також дружина Блекмора - Кендіс Найт, співаюча в проекті чоловіка під назвою BLACKMORE'S NIGHT.
Що до мене, то схильний зізнатися, що деякі пісні юності з часом тьмяніють, втрачають свіжість, бачаться не настільки чудовими. Але «Сhild in Time» до них не відноситься.
