Хто написав «російську народну пісню» «Варяг»?
Майже сто десять років тому, 9 лютого (за старим стилем 27 січня) 1904 пролунали перші залпи російсько-японської війни. Сталося це в Жовтому морі, в бухті Чемульпо.
Зараз міста Чемульпо на карті немає. Невеликий корейський порт перетворився на мегаполіс Інчхон. Серед визначних пам'яток Інчхон є і пам'ятник російському крейсеру «Варяг», який прийняв тут бій з японцями. Про це героїчне бій в Росії досі співають славну пісню, яку багато хто вважає народною. Якою вона, насправді, не є.
Але спочатку факти. Крейсер «Варяг» побудували на замовлення Росії в США. До складу російського флоту він був прийнятий в 1901 році. Новий крейсер отримав ім'я парового фрегата «Варяг», який служив у складі Чорноморського флоту до 1886 року. Озброєння і броньовий захист у «Варяга» були не дуже потужні, зате він розвивав високу швидкість. Тому крейсер цей з самого початку своєї служби на Далекому Сході використовувався для розвідки і для зв'язку. Взимку 1904 «Варяг» у супроводі канонерського човна «Кореєць» здійснював зв'язок між російським посольством в Сеулі (що знаходиться неподалік від Чемульпо) і Порт-Артуром.
9 лютого 1904 в район бухти Чемульпо прибула японська ескадра з 15 кораблів. Ескадра прикривала висадку десанту чисельністю 3000 чоловік. Метою десанту був штурм і взяття Порт-Артура. Щоб донести про висадку японських військ, «Варяг» і «Кореєць» спробували вийти з бухти і прорватися в Порт-Артур. Однак тут вони зіткнулися з ворожими кораблями і прийняли бій. Бій тривав 50 хвилин. Російські кораблі відстрілювалися і потопили один міноносець.
Відійшовши назад в бухту, капітани оцінили свої сили. Обидва кораблі отримали серйозні пошкодження. Великі втрати були серед моряків. Зрозумівши, що подальший опір неможливо, вони все ж вирішили не здаватися. Уцілілих членів команди евакуювали на стояли в бухті Чемульпо іноземні військові кораблі. Після цього «Варяг» був затоплений, а «Кореєць» підірваний.
Бій відбувалося на очах безлічі військових моряків. У бухті Чемульпо в той час перебували кораблі Великобританії, Франції, Італії та США. На загальну думку, російські моряки здійснили подвиг. Вони вступили в бій з явно переважаючими силами противника, чітко знаючи, що йдуть на смерть. Звістка про героїчне морській битві швидко поширилася по всьому світу.
Японські командири теж не тримали в секреті подвиг крейсера «Варяг». З їхньої точки зору, розповідь про битву «Варяга» з переважаючими силами противника сприяв вихованню в правильному дусі японських солдатів і матросів. Поведінка російських моряків легко вкладалося в самурайські уявлення про героїзм і доблесті.
Безнадійна битва і загибель крейсера «Варяг» і канонерки «Кореєць» були, як не дивно, сприйняті в Росії з оптимізмом. Ось, мовляв, які у нас героїчні моряки. З такими молодцями ми навалимося на цих япошек і розіб'ємо їх в пух і прах! Морська битва при Чемульпо було першим в тій невдалої для Росії війну. Ще далеко було до здачі Порт-Артура. Ще йшла навколо Африки ескадра, якій судилося загинути в Цусімській протоці. Ще не було російських могил на сопках Маньчжурії.
Цар вирішив відзначити героїв-моряків з «Варяга» і з «корейця». Через Одесу і Севастополь 16 квітня 1904 вцілілих матросів доставили в Петербург. Парадною колоною вони пройшли від вокзалу до Зимового палацу. Тут їх вітав Микола II. Для гостей був влаштований в палаці урочистий обід. Всі матроси отримали в подарунок від царя іменний годинник, всіх їх нагородили солдатськими Георгіївськими хрестами.
Якраз на цьому прийомі вперше виконали пісню «Варяг», про яку вже згадувалося вище. Слова цієї пісні були спочатку написані німецькою мовою. Їх автор - австрійський поет і письменник Рудольф Грейнц (Rudolf Greinz) (1866-1942). Грейнц народився і жив в Тіролі, західної високогірній області Австро-Угорщини. Він писав вірші про пасторальної життя тірольців, але не гидував публіцистикою і гуморесками. Свої твори Грейнц посилав не в далеку Відня, а в набагато ближчий Мюнхен, в журнал «Jugend» («Юність»).
В кінці 19-го, початку 20-го століття в Європі поширився стиль «модерн», якому був властивий відмова від прямих ліній і кутів, використання рослинного орнаменту і взагалі прагнення «вписатися» в живу природу. Така собі «природна химерність». У Москві цей стиль у всій красі втілений в будівлі Художнього театру в Камергерском провулку, а в Барселоні - в знаменитих будинках А. Гауді. У різних країнах стиль «модерн» називали по-різному. Німецьке його назва, «югендштіль», сталося якраз від назви мюнхенського журналу «Jugend», номери якого оформлялися саме в дусі модерну.
Журнал був популярний не тільки в Баварії і не тільки в Німеччині. У Росії його теж читали. І коли в одному з лютневих номерів з'явився вірш Р. Грейнца, присвячене подвигу крейсера «Варяг», молода петербурзька поетеса Е.М. Студенського (1874-1906) перевела цей вірш на російську мову. Майже відразу ж після появи у пресі цього перекладу 16-річний військовий музикант А.С. Турищев (1888-1962) поклав його на музику власного твору. Саме марш А. Турищева переміг у конкурсі, оголошеному у зв'язку з підготовкою зустрічі героїв-моряків.
«Варяга» заспівали, «Варяг» сподобався. Причому настільки сподобався, що після революції ця пісня уникла «ідеологічних репресій». Навіть строчку «Прощайте, товариші! З Богом, ура! »Не змінили. Ось тільки авторам не цілком пощастило. Авторство Рудольфа Грейнца перестали згадувати вже в 1914 році, з початком Першої світової війни. А імена Е.М. Студенського і А.С. Турищева то й справа зникали з радянських піснярів. Їх замінювали позначкою «Російська народна пісня». Що, слід сказати, було недалеко від правди. Більшість співаючих щиро вважали, що такої сильної і кличе в бій піснею може бути тільки пісня російська, пісня народна.
