Який взаємозв'язок між розвитком мови і розвитком особистості?
Ранній вік пов'язаний з набуттям дитиною мови, завдяки чому істотно прискорюється процес розвитку самосвідомості дитини, її особистості в цілому. Через активне мовне спілкування з оточуючими людьми дитина отримує основну інформацію, необхідну для його особистісного розвитку. Мова містить у собі словесні заохочення і покарання, засоби контролю і самоконтролю поведінки. Вона ж є носієм правил і норм, яким підпорядковується дитина. З засвоєнням промови якісно перебудовується, прискорюється процес розвитку дитини як особистості.
Тому не випадково, що саме на ранній вік припадають перші найбільш помітні зміни в психології дитини.
Говоріння і розуміння як дві сторони в розвитку мови по-різному пов'язані з різними аспектами формування особистості дитини. Розуміння забезпечує сприйняття, диференціацію вимог і оцінок поведінки дитини з боку дорослих. Це дає можливість коректувати поведінку, причому чим більш розвинені лексична, семантична, синтаксична й інші сторони висловлювання (в аспекті його розуміння), тим точніше і тонше здатний дитина розрізняти відтінки і нюанси виховних впливів.
Говоріння дозволяє дитині в діалозі уточнювати пропоновані йому вимоги, одержувані з боку дорослих оцінки і самому впливати на поведінку оточуючих дорослих людей таким чином, щоб воно якомога більше відповідало потребам його особистісного розвитку.
Складну психологічну проблему представляє питання про співвідношення того, що дитина може розуміти і говорити, з його власними особистісними якостями. Суть проблеми полягає в тому, якою мірою активна і пасивна мова дитини раннього віку відображає досягнутий ним рівень особистісного розвитку:
адже далеко не кожна доросла людина, що добре володіє промовою, в змозі усвідомити і виразити в словах власні якості особистості. Між рівнем індивідуального розвитку дитини і тим, що і як він говорить, немає, мабуть, простий і однозначного зв'язку. Судити про те, усвідомлює себе дитина як людину, відмінного від інших людей, або не усвідомлює, не можна тільки на підставі того, користується або не користується він у своїй активній мові займенником «Я». Підставою для подібних психологічних висновків швидше могло б служити те, що дитина розуміє, т. Е. Його пасивна мова.
Способи психодіагностичного оцінювання рівня мовного особистісного розвитку дитини в ранньому віці необхідно вибирати виходячи з того, що він розуміє.
Однак одного мовного аналізу недостатньо для повноцінної психодіагностики. Поряд з ним слід використовувати аналіз поведінки, але не окремо, а в логічній співвіднесеності з промовою. Підставою для задовільних висновків можуть служити факти збігу того, що розуміє і що робить дитина. У цій діаді: розуміння і поведінка - основну роль у розвитку відіграє, мабуть, розуміння.
Тому, виховуючи дитину, розвиваючи його як особистість, в першу чергу необхідно піклуватися про поглиблення смислового розуміння сприйманої мови.
