Чи потрібно відроджувати тарпана?
Колись в степах паслися табуни дикого коня - тарпана. Чи можна його ознаки відновити генетичним способом? Над цим завданням не перший рік працюють вчені.
Прецедент світового значення на території колишнього СРСР вже був: з небуття повернули в Біловезьку пущу зубра.
Тарпан - вимерлий підвид звичайної коні. Передбачається, що цей предок домашніх коней населяв величезну територію. Ще не настільки давно, в 70-ті роки дев'ятнадцятого століття, останні тарпани зустрічалися в ковилових степах європейської частини Росії і західної Сибіру. Співробітники башкирського науково-дослідного інституту сільського господарства тривалий час працюють з поголів'ям місцевих коней, відбираючи молодняк в генетичному плані під програму відродження тарпана.
Втім, цим зайняті вчені не тільки Башкирії. Над проблемою відновлення тарпана активно трудяться також вчені України, Польщі та Німеччини. Складність у них в тому, що вони намагаються відновити лінії тарпана методом штучного ніби «виведення» їх в екстер'єрі європейських коней. А у вчених Башкирії є під руками прекрасний біологічний матеріал у вигляді поголів'я коней башкирської породи, здатних вижити в суворих умовах Уралу і без допомоги людини. Зокрема, добуваючи собі корм взимку, розкопуючи сніг копитами до сухої трави.
Кінь була одомашнена близько 6500 років тому імовірно кочовими народами степового поясу Євразії. В античні часи греки селилися і в Причорномор'ї, де зіткнулися зі скіфами. Але не одні скіфи славилися як лихі наїзники і воїни. У середньовічних хроніках не раз згадується про кавалерії Великого князівства Литовського, яка згодом разом із союзниками вщент розгромила хрестоносців Тевтонського ордена на поле Грюнвальда. Історики, до речі, стверджують, що литовські табунники ловили і виезжівалі тарпанів. Останній вільний тарпан був убитий на Україні в 1879 році.
Тарпан, як і інші зниклі види, був приречений людиною на загибель. Жити він міг тільки в недоторканою, цілинного степу, у суцільному морі ковили, типчака та інших степових трав. Але вже в ХVIII-ХІХ століттях степи були настільки розорані, що для диких коней не залишилося хоч мало-мальськи придатних місць проживання. У наші дні вчені намагаються відновити тарпана (нині існує навіть цілий розділ науки - дедоместікація, за допомогою методів якій на основі порід одомашнених тварин відтворюють їх первісних предків). Роблячи це, звичайно, лише за зовнішніми ознаками. Адже генетичне повноцінне спадщина тарпана втрачено безповоротно. А як згодилося б воно сучасному конярству! Адже відновлений тарпан - це фактично своєрідна порода домашніх коней, призначена для того, щоб демонструвати її в зоопарках як «живого предка» домашнього коня. Те, що саме тарпан, а не кінь Пржевальського, є таким предком, недавно довели археологи і палеозоологи. Це підтвердив і хромосомний аналіз: у коня Пржевальського виявлено 66 хромосом, тоді як у домашнього коня їх 64. А скільки їх було у тарпана - невідомо. Але зовні він схожий на коня башкирської породи.
Питання відродження степових екосистем усвідомлюється в даний час все більшою і більшою мірою. Але повноцінне відновлення екосистеми - це не тільки (і не стільки) припинення господарського впливу на певні території. Це відновлення всього комплексу видів, що включає як рослинність, так і, по можливості, весь набір видів тварин, характерних для даної екосистеми. Причому відновний потенціал різних груп тварин дуже різний. Безхребетні все ж можуть поступово заселити нові місця проживання з тих очажков, де вони збереглися, птахи здатні до далеких міграцій, але відновлення популяцій великих ссавців, як правило, неможливо без прямого втручання людини.
Серед великих ссавців степів особливе місце займали коні. Кожен з видів травоїдних по-своєму впливає на рослинність при пастьбе, принципово відрізняється вплив різних видів на грунту при пересуванні. І табуни коней в степах - це не тільки дуже гарне видовище, яке втратили в Європі, але й одна з ланок ланцюга, що забезпечує нормальне функціонування екосистеми, природне щорічне відновлення та розвиток травостою. Коні не просто вилучають частину рослинної маси в якості корму. Досить інтенсивна депасовище коней значною мірою знімає небезпеку самозаймання висохлого степового травостою восени і стимулює зростання молодої трави навесні.
У Центральній Європі, з її високою щільністю населення і освоєнням території, потреба нехай навіть не у відновленні, але у відтворенні шматочків живої природи зараз усвідомлена на різних рівнях як дуже важливе державне завдання. Для створення саморегульованих природних комплексів використовують як реінтродукція видів, так і інтродукцію «екологічних заступників» - видів, найбільш близьких до природних і здатних виконувати відповідну функцію в екосистемі. Відновлюючи відкриті пасовищні екосистеми, в Європі намагаються вселити в них весь набір великих видів - до складу цього набору входять благородний олень, зубр, туроподобний домашню худобу і польський коник - тарпаноподобная коня.
На Південному Уралі зараз склалася обстановка, сприятлива для відновлення великих природних лісостепових екосистем. При цьому, на відміну від Західної Європи, тут можлива не імітація природних комплексів, підтримувана постійними зусиллями людини (до речі сказати, дуже дорогими), а комплекс територій, що поєднують раціональне природокористування зі стійким існуванням природних екосистем. Тому хочеться вірити, що тварина, дуже схоже на тарпана, ми все ж колись побачимо в уральських степах.
