Вінсент ван Гог. Чому визнання і слава прийшли до художника через багато років після смерті?

Доля була жорстока, відпустивши художнику всього 10 років активного творчого життя, але й цього короткого терміну вистачило, щоб Вінсент ван Гог перетворився на самобутнього майстра з оригінальною манерою живопису. На жаль, визнання його одним з найбільш знаменитих голландських живописців сталося через багато років після трагічної смерті художника.

Вінсент ван Гог народився 30 березня 1853 в невеликому селі Грот-Зюндерт на півдні Нідерландів в родині протестантського пастора. Хлопчик з дитинства відрізнявся важким характером, пізніше художник згадував: «Моє дитинство було похмурим, холодним і порожнім». Батьки намагалися дати дітям (крім Вінсента в сім'ї було ще два сини і три дочки) гарну освіту. Якийсь час з Вінсентом і його сестрою займалася спеціально найнята гувернантка. Потім хлопчика відправили до інтернату, який він кинув в 1868 році, хоча і виявляв успіхи у вивченні окремих предметів, у тому числі іноземних мов.

Малюванням майбутній художник захопився ще в роки шкільного навчання, але тоді він і не припускав, що саме живопис стане його покликанням. У 1869 році він почав працювати у великій торговельній фірмі, що спеціалізується на продажу творів мистецтв. Саме в цей період він із захопленням відвідував музеї та художні галереї, вивчив творчість багатьох художників, став розбиратися в живописі, познайомився з початківцями і вже відомими художниками.

Якийсь час дилерство Вінсента ван Гога не тільки захоплювало, але й давало пристойний заробіток. Але в середині 70-х років він практично закинув справи і захопився релігією. Природно, що з фірми його звільнили. Для Вінсента настав період пошуку життєвого шляху. Він пробував свої сили у викладацькій діяльності, короткий час був помічником пастора, читав проповіді, займався місіонерством в шахтарському районі на півдні Бельгії і навіть серйозно готувався до вступу на теологічний факультет університету в Амстердамі.

Приблизно в 1880 році у Вінсента ван Гога дозріло бажання присвятити своє життя живопису, ставши професійним художником. Розуміючи, що шкільного курсу малювання для цього недостатньо, він став відвідувати заняття в Академії мистецтв у Брюсселі. Брав уроки у художника Антона Мауве, що доводився йому далеким родичем, багато займався самоосвітою, пробував сили в живописі маслом, намагаючись намацати свій стиль у мистецтві.

Цікаво, що практично відразу ж він береться не тільки за пейзажі та етюди, а й за жанрові картини, що зображують життя простих людей - шахтарів, селян, ткачів, різноробочих, міської бідноти. Роботи цього періоду, як правило, написані в темних тонах, що підкреслюють безрадісну і важке життя тих, кого зображує на полотні художник.

Кращою роботою цього періоду вважається картина «Їдці картоплі», яку художник представив на суд глядачів. На жаль, відгуки критиків були в основному негативними, в кращому випадку - нейтральними. Природно, що художник переживав цю відносну невдачу, але руки не опустив, а став працювати ще більше.

Новий період його творчого життя почався наприкінці 1885. Спочатку Вінсент на кілька місяців їде в Антверпен, де заповнює недоліки в портретного живопису, відвідуючи заняття в Академії мистецтв. Потім на два роки вирушає до Парижа, де продовжує навчання майстерності у студії талановитого французького художника Фернана Кормона, паралельно продовжуючи експериментувати з кольором, формою, технікою живопису.

Паризький період цікавий і тим, що в цей час Ван Гог написав майже 30 своїх автопортретів. Це не було самозамилуванням, просто у художника не було грошей, щоб наймати натурників, от і доводилося писати себе. Художнє життя Парижа, де в ці роки набирав сили імпресіонізм, захопила молодого художника. Він знайомиться з молодими живописцями, як і він шукають нові шляхи в живописі. Мабуть, найбільш близько він в цей період зійшовся з Анрі Тулуз-Лотрек і Полем Сіньяком.

Не без впливу нових знайомих і під враженням від імпресіонізму разюче змінюється колорит робіт художника. Тепер на них переважають соковиті, яскраві фарби. Але публіка інтересу до робіт Вінсента ван Гога не проявляє. Якщо він і чує хороші відгуки про свої картини, то тільки від побратимів по творчості і нечисленних друзів.

Не отримавши визнання в Парижі, Вінсент в лютому 1888 їде на південь Франції в невелике містечко Арль, розташований на берегах річки Рони. Тут у творчості художника головне місце займає пейзаж, благо, яскрава південна природа виявилася настільки співзвучною його творчості.

Вінсент прагне створити в Арле колонію художників, близьких йому за духом. Він навіть обладнає для цього будинок, прикрасивши його приміщення своїми роботами, в тому числі стали згодом знаменитими натюрмортами з соняшниками. Якийсь час у нього гостює Поль Гоген, але між художниками відбувається кілька сварок. Під час однієї з них Вінсент навіть у люті відрізає собі мочку вуха.

На жаль, в Арле художник замість душевного спокою, який йому настільки необхідний, отримує стійкий розлад психіки і навіть потрапляє до лікарні. До депресії додається епілепсія, яку знаходять у нього лікарі. У квітні 1889 напади хвороби загострюються і Вінсент ван Гог погоджується продовжити лікування в клініці для душевнохворих у Сен-Ремі. Він і тут не припиняє роботу, переносячи на полотно і папір усе, що його оточує, вивчає гравюри і репродукції робіт старих майстрів, копіює їх картини, але у властивій йому манері. У проміжках між загостреннями хвороби, коли він може працювати за межами клініки, Вінсент пише чудові, наповнені світлом пейзажі.

У травні 1890 Вінсент ван Гог переселяється в уподобану художниками село Овере-на-УАЗі, розташовану недалеко від Парижа. Здається, що хвороба його відпустила, він багато і плідно працює, захоплюючись місцевою природою. У листі братові Тео він захоплено пише: «Це місце дивовижної краси, справжня село з неповторними рисами і дуже мальовнича».

Здавалося б, все складається добре, художник багато і з захопленням працює, та й публіка нарешті починає проявляти хоч невеликий інтерес до його картинам. Але хвороба не відступає. У хвилини депресії Вінсент ван Гог вирішує покінчити життя самогубством, щоб не бути тягарем для сім'ї та брата Тео, який його всіляко підтримує. 27 липня 1890 художник стріляє собі в груди з револьвера. Рана виявилася смертельною, і через два дні Вінсент, якому було всього тридцять сім років, помирає на руках у брата Тео. Поховали Вінсента ван Гога на місцевому кладовищі. Пізніше поруч з ним перепоховають і його улюбленого брата Тео, який пережив Вінсента всього на шість місяців.

Після смерті художника Тео взяв на себе турботу про його живописному доробку. Він вирішив влаштовувати виставки робіт брата і всіляко пропагувати його творчість. На жаль, він практично нічого не встиг зробити. Після смерті Тео, його вдова Джоанна (Івана) взяла на себе турботу про художній спадщині Вінсента ван Гога. Інші родичі інтересу до творчості художника не виявляли і практично всі роботи Вінсента передали Джоанне.

Саме завдяки Джоанні в світі почали проходити виставки робіт Вінсента ван Гога, були видані його листи, альбоми репродукцій. Інтерес до творчості живописця стрімко зростав. Джоанна змогла домогтися, що до часу її смерті в 1925 році Вінсент був уже надзвичайно популярний.

Після закінчення Другої світової війни творчістю знаменитого земляка нарешті зацікавилися і влада Голландії. У спадкоємців художника і колекціонерів було викуплено велика кількість робіт Вінсента ван Гога. Було вирішено створити в Амстердамі великий музей художника. Його будівництво почалося в 1963 році за безпосередньої участі племінника живописця, сина Джоани, що став інженером.

Музей Вінсента ван Гога в Амстердамі був відкритий в 1973 році, але остаточно його будівництво завершилося тільки в 1999 році, коли був прибудований виставковий комплекс. Тепер тут зібрана найбільша колекція робіт живописця - більше 200 картин, більше 500 малюнків і приблизно 700 листів художника. Тут же представлені роботи багатьох відомих живописців - сучасників ван Гога, великий зал відведено гравюрам.

У звичайні дні музей працює з 10 до 18 годин, а по п'ятницях його роботу продовжують до 22 годин. Музей Вінсента ван Гога вже давно став надзвичайно популярним, в нього практично завжди стоять черги.

Ще одна велика колекція робіт художника знаходиться у великому музейному комплексі на території Національного парку Хове-Велюве, до якого з Амстердама можна дістатися за 2-2,5 години.