Нові «Солом'яні пси». Що робить ботанік, загнаний в кут?
Неспокійно в американському селі. Молодь зовсім від рук відбилася. Одні п'янки-гулянки на умі. Їм би цілину піднімати, так немає, лише йоржа з віскі в місцевому барі хряпнуть, оленя на полюванні прихлопнуть да бабу яку на чужому дивані натягнути. Ось і всі розваги. І так, міських вони дюже недолюблюють.
Прикотив тут один інтелігент в окулярах на раритетної тачці без верху. Дружину свою привіз. Місцевого розливу, до речі. Емі звуть. Папаша її недавно наказав довго жити, от і повернулася дівка на рідні простори. Чоловіче її доморощений тексти якісь пише для ящика, чи то про війну, чи то про росіян, а сама Емі в актриси подалася. Знаменитість тутошняя тепер.
Місцеві хлопці відразу прочухал - сценарист в чоловічому справі ні в зуб ногою. Поки його дружина підтюпцем по околицях бігає без ліфчика, він все клавіші тисне, та Баха слухає. У Бога не вірить, футболом не захоплюється, пиво - і то п'є легке. Такого лоха гріх не образити словом. Іль може навіть справою яким. А деваха у нього видна. І ціну собі знає. От би з нею залягти де в затишному місці.
Поки хлопці розважали сценариста на полюванні, дружок її старий, Чарлі, вирішив згадати минуле і отоварити подругу колишньої любов'ю. І напарник його Норман теж подсуетился. А ще вони кота ейного в шафі підвісили. Щоб знали наших. Чоловік все одно не наважиться відкрито образити, кишка тонка. А там дивись, напасть якась трапиться і під цю справу можна буде очкарика і бабу його в витрата пустити. Все одно вони тут нікому не потрібні. Солом'яні пси. Більмо на оці ...
Даю вам слово, рано чи пізно коло замкнеться, і любов до ремейк Голлівуд погубить. Правда, станеться це не раніше, ніж почнуть переробляти фільми повторно. А поки та оригінального матеріалу предостатньо. Головне - вичекати паузу. Наприклад, між «Солом'яні псами» Сема Пекінпа і ремейком Роду Лури пройшло 40 років. Тобто тим, кого в далекому 1971 могли пропустити на сеанси цього брутального і провокаційного трилера, сьогодні вже як мінімум шістдесят стукнуло. Правда, Лури проігнорував той факт, що стрічка Пекінпа вважається класикою жанру і сорок років у такому випадку - не термін.
Вважаю, все творці та учасники цього проекту були морально готові, що їхнє творіння будуть порівнювати з оригіналом. І в першу чергу Джеймс Марсден («Люди Ікс», «27 весіль»), якому належало пройти цей шлях услід за блискучим Дастіном Хоффманом. Сам Хоффман досі про свою участь в «Солом'яних псах» відгукується негативно, заявляючи, що знявся у режисера виключно заради грошей. Актор відомий своїми принципами по відношенню до насильства на екрані, але тепер вже слів з пісні не викинеш. Що й казати, в Англії (дія фільму 1971 протікає в британській глибинці) місцева колегія цензорів заборонила випускати фільм в повній версії на DVD. Заборона була знята тільки в 2002 році. Мабуть, порахували, що публіка нульових вже надивилася всякого і подвійне згвалтування головної героїні нікого шокувала не повалить.
Будемо чесні, Лури і не намагався заново екранізувати роман Гордона М. Вільямса «Облога ферми тренчери». Він цілеспрямовано перезнімав фільм Пекінпа, що видно неозброєним поглядом по безлічі деталей і ідентичних ракурсів. Фантазії авторів вистачило лише на зміну декорацій. Ах так, і головний герой тепер не математик, а сценарист. По всій видимості, за 40 років математики вибили собі право не бути козлами відпущення. Їхнє місце зайняли «акули пера». Правда, Хоффман був ботаніком, а з Марсдена чогось зробили мажору. З поганими манерами і домашніми капцями на босу ногу.
У відриві від оригіналу картина Лури виглядає цілком гідно. І в цьому творці, безсумнівно, досягли успіху. Переграти Хоффмана Марсдену не вдалося (і навряд чи таке завдання перед ним ставилося), але актор, якому раніше доводилося мочити ворогів одним лише поглядом («Люди Ікс»), Непогано перевтілився в роль недотепи, який не може постояти за себе. Так, в оригіналі перехід героя зі стану тихоні в статус безжального вбивці був більш яскравим і достовірним, але нинішньому поколінню глядачів ці нюанси не такі цікаві.
При перегляді стрічки Пекінпа мене всю дорогу мучило питання про чоловічу чарівності головного лиходія - колишнього дружка Емі, Чарлі. Актора там підібрали, м'яко кажучи, невдало. Лури цю помилку виправив, запросивши на роль Чарлі шведа Олександра Скарсгарда (серіал «Справжня кров» і «Меланхолія» Ларса фон Трієра). Колишній футболіст, крутий хлопець, красень - тут всі тварини позиви до сексу наявності і сумнівів не викликають. Дружки у Чарлі вийшли шаблонні, а ось цей персонаж вразив новими гранями.
Про Кейт Босворт (Емі) і сказати-то нічого. Все-таки в кадрі режисер з нею обійшовся пом'якше, ніж з Сюзан Джордж. Позначається той факт, що Лури, на відміну від Пекінпа, в періодичні запої під час зйомок не йшов, як і не влаштовував вечірок з повіями, де його актори ламали собі руки. Рейтинг у обох картин R, але Пекінпа в цю букву вклався по максимуму, тоді як автори ремейка не стали згущувати фарби. І багатьом навіть здалося, що сцена зґвалтування більше скидалася на епізод з «Дикої орхідеї», ніж на брутальне і жорстоке знущання над жінкою. Це все деталі, але з них складається загальне враження.
Користуючись логікою вислови древнекитайского філософа Лао Цзи, покладеного в основу стрічки - «Небо і Земля не милосердні - люди для них - лише солом'яні пси» - можна сміливо сказати, що необхідності в рімейку не було. Так уже повелося, що прописні істини публікою засвоюються краще, якщо висловлюються сучасниками. Зокрема думка про те, що добро має бути з кулаками. І будь-яка дія неминуче породжує протидію.
Чи означає це, що в майбутньому ми зможемо споглядати перероблені версії «Хрещеного батька», «Таксиста» або «Китайського кварталу»? Можливо. Але поки живі творці цих картин - Коппола, Скорсезе, Поланскі та інші, ймовірність цього мізерно мала. Сем Пекінпа, який помер у 1984 році, вже не зможе чинити опір реінкарнації своїх творінь. А розбірливість нинішніх власників прав на його фільми обернено пропорційна їх марнославства.
