Що це таке - «Рок Лобстер»?
Ідіотія в музиці буває різного ґатунку. Є пісеньки позамежної тупізни, на кшталт «О, Боже, який чоловік ...», які смішать, насамперед, фактом свого існування (невже таке можна написати і головне - слухати?). А є такі, в яких накал ідіотії настільки високої якості, що пісня чіпляє тебе відразу і не відпускає до самого кінця.
Творці одного з самих відв'язних опусів ХХ століття вперше зібралися в 1976 році в американському містечку Афіни штату Джорджія (не дивуйтеся, в США чимало таких міст- «двійників» на кшталт Одеси та Петербурга). Компанія в складі трьох хлопців (Фреда Шнейдера, Рікі Уїлсона, Кейта Стрікленд) і двох дівчат (Кейт Пірсон і сестри Рікі - Сінді Вілсон) вирішила поджемувати на сцені місцевого клубу. Вийшло настільки здорово і весело, що джем вирішили продовжити на невизначений час.
Новоспеченої групі тут же придумали смішну назву - THE B-52's. Здавалося б - що смішного в марці американського бомбардувальника? Але це якщо не знати, що через схожість з літаком так на Заході прозвали знамениту зачіску 1960-х років з куколем на маківці. Ту саму, що носила Одрі Хепберн в «Сніданку у Тіффані», і яку у нас називали «бджолиним вуликом». До кінця 1970-х подібні зачіски виглядали вже ретро-курйозом. Тому коли учасниці B-52's спорудили у себе на головах подібні «вулики», то стали виглядати вкрай кумедно і колоритно.
У пошуках слави група перебирається в Нью-Йорк і спочатку виступає в невеликих клубах. Однак запальні виступи швидко роблять B-52's притчею во язицех.
У 1978 році група за 11 годин і 350 доларів записує свій перший сингл авторства Ф. Шнайдера і Р. Уїлсона. Він носив дивна назва «Rock Lobster» і представляв ідеальний приклад еклектики, абсурду і дуркування.
Описати це творіння на словах вкрай складно. Музично - це була дивовижна суміш панк-року, фанку і навіть диско. Пружний простенький рифф на низько налаштованої гітарі (бас-гітари у групи зроду не було) поєднувався з знущально примітивними соло на електрооргані (думаю, з ним би впорався навіть я). І поверх усього цього звучав речитатив Шнайдера, що перемежовуються жіночими криками, вереском і іншими ексцентричними звуками.
Складалося відчуття, що ви слухали не відрепетирувану пісню, а божевільну імпровізацію на якій-небудь вечірці. Негайно хотілося схопитися з місця і ... «танцювати», напевно, не то слово ... скоріше, скаженіти і колбаситься.
Текст пісні був під стать музиці і представляв собою якесь перерахування морських істот - як реальних, так і вигаданих (риба-собака, сом, піраньї, нарвав, бікіні-кіт і, звичайно, рок-лобстер). Загалом, повноцінний абсурд в дусі улюбленого Шнайдером Едварда Ліра.
Першу версію синглу група видала на власному незалежному лейблі й примудрилася продати без всякої медіа-розкрутки в кількості 20 тисяч примірників.
Незабаром B-52's помітила велика компанія «Warner Brothers» і підписала з ними контракт. У 1979 році «Rock Lobster» був перевиданий. Спочатку сингл обкатали в Канаді, і вже після того, як він став там №1, видали в США. Правда, на батьківщині «Rock Lobster» зайняв всього лише 56-е місце в чартах. Зате дебютна платівка розійшлася півмільйонним тиражем. Навіть критики зійшлися на думці, що «Rock Lobster» - річ вкрай «заразлива» і «незабутня». Для такої незвичайної музики це був прорив.
Кейт Пірсон:
«Ми зверталися до людям, далеким від мейнстріму. Мабуть, сьогодні дуже багато людей, що відчувають себе поза мейнстріму ».
Більше того. Саме «Рок-лобстер» повернув до студійної життя самого Джона Леннона. Почувши цю штучку, Леннон зрозумів, що по своєму творчому безумству вона цілком могла б бути піснею Йоко Оно. Він так і сказав своєю ексцентричною жёнушке: «Твій час настав». В результаті в 1980 р після п'ятирічної перерви Леннон записує новий (і, на жаль, останній) альбом «Double Fantasy». Він же став і першим альбомом, який створювався в рівноправному партнерстві з Йоко.
B-52's здулися не надто скоро - їхня кар'єра була успішною впродовж усіх 1980-х. Правда, особисто для мене інші пісні групи так і не змогли переплюнути дебютний сингл і здавалися копіями «Рок-лобстера».
У текстах також продовжував панувати специфічний абсурдний гумор. Так в «52 Girls» будуть просто перераховуватися імена дівчат, періодично змінювані вигуком: «Хіба можна назвати їх усіх поіменно?», а рефреном «Dance This Mess Around» буде божевільна фразочка «Чому ти не танцюєш зі мною? Я - не Лімбургер (сорт сиру - С.К.)! ». У «Love In The Year 3000» нам розкажуть про заняття любов'ю між ... роботом і інопланетянином в умовах невагомості. Ну і не можна не відзначити текст хіта «Private Idaho» («Особистий Айдахо») - знущальний страшилку про обивательської провінційного життя, яка змусить тебе, зрештою, втопитися в особистому басейні.
У 1985 році B-52's понесуть серйозну втрату: від СНІДу помре Рікі Вілсон - гітарист і один із композиторів групи. А після альбому 1992 року в творчості групи настане тривала пауза. Черговий альбом вийде лише в 2008 році і, як не дивно, буде цілком успішним. Однак група як така ніколи не розпадалася і періодично концертувала.
У 2002 році на одному з концертів на сцену навіть піднялася вдова Леннона, щоб вдосталь повізжать під того ж «Рок-лобстера».
