Феноменальна пам'ять. Якою вона буває?
Що таке людська пам'ять? Це здатність згадати в подробицях через час якесь подія або відновити який-небудь ще потік інформації. Тут, начебто, все ясно і зрозуміло. А ось що таке феноменальна пам'ять? На це питання в двох словах не відповісти.
Парадокс у тому, що вченим досі незрозумілий механізм надвисокої швидкості запам'ятовування мозком в темпі, доступному тільки комп'ютерам. Передбачається, що електричні імпульси «кодують» сіра речовина мозку аналогічно записи одиниць і нулів в комп'ютері. Тобто людський мозок системою «записи» нічим начебто не відрізняється від комп'ютера. Хіба що швидкістю самої «записи» і об'ємом пам'яті. Але в силу якихось невідомих поки причин в окремих людей швидкість запам'ятовування набагато перевершує звичайну, характерну для переважної більшості. Така людина може за лічені секунди або хвилини запам'ятати дуже великий обсяг інформації і відтворити її. Це якраз і є приклад феноменальної пам'яті.
Вона буває різною. Частіше це так звана «фотографічна» пам'ять. Особливість її в тому, що людина з «фотографічної» пам'яттю абсолютно нічим не виділяється серед інших. Він може, як і решта, забути що завгодно. Наприклад, дорогу в незнайомому місті, по якій пройшов колись. Але якщо він почне відтворювати шлях із заплющеними очима у вигляді картинок, то «побачить» не тільки вулицю, але і назви її на табличках, номери будинків, номера проїхали машин і навіть згадає обличчя перехожих. Дивно? Звичайно. Тим більше що людина навіть не збирався нічого запам'ятовувати. «Записалося» в його пам'яті саме - автоматично.
Люди з «фотографічної» пам'яттю завжди привертали розвідку. І не тільки її. Існували (та й зараз все ще існують) спеціальні методики, за якими для будь-яких цілей іде відбір осіб з «фотографічної» пам'яттю. При цьому ніякого особливого значення не має рівень освіти цих осіб, їх вік, соціальний стан. Головне - здатність зорово швидко запам'ятати і потім без помилок (або з мінімальним їх кількістю) відтворити в подробицях якесь важлива подія. По суті своїй, в цьому випадку зір виконує роль якісної відеокамери, записуючої в мозок великий потік тільки зорової інформації. Ось чому людина з «фотографічної» пам'яттю не в змозі потім згадати звуки і «прокручує» в голові німе кіно.
Друга категорія людей з феноменальною пам'яттю якраз має властивість у великому обсязі запам'ятовувати слухові події. В основному це притаманне деяким музикантам. Їм достатньо один раз щось почути, щоб потім згадати практично точно (іноді лише з невеликими помилками). Більше того, композитори здатні без інструментів писати музику в голові і тут же заповнювати ноти. Просто вони добре уявляють собі, як звучить той чи інший музичний інструмент, подумки відтворюють його звучання.
Існує ще математична феноменальна пам'ять. Люди, що володіють нею, легко в розумі виробляють найскладніші обчислення. Крім того, вони можуть згадати в подробицях раніше зроблені ними обчислення.
Є ще люди, які на слух (або читаючи) запам'ятовують великі текстові обсяги. Це можуть бути не тільки книги з романами, повістями, віршами, а й будь-які інші тексти.
Цікаво, а чи є документальні свідчення про людей з феноменальною пам'яттю? Так, є.
Скажімо, винахідник Нікола Тесла володів «фотографічної» пам'яттю. Коли згоріла його лабораторія, де зберігалися письмові звіти про результати експериментів, він по пам'яті відновив ці звіти. А адже йшлося про сотні сторінок!
Російський композитор Сергій Рахманінов мав феноменальну слуховий пам'яттю. Він міг безпомилково відновлювати великий обсяг музики, почувши її всього лише один раз.
Бонапарт Наполеон легко запам'ятовував всі зроблені на картах позначки і повідомлення на той рахунок, яка обстановка викликала зміни. Тобто він мав не тільки зорової феноменальною пам'яттю, а й слуховий, що одночасно зустрічається вкрай рідко ...
Вчені вважають, що якимось чином в мозку людини з феноменальною пам'яттю включається механізм дуже швидкої і дуже щільною запису інформації. При цьому обсяг мозку не відіграє суттєвої ролі. Спрацьовує так званий синдром саванта. Людина з таким синдромом нічим не виділяється серед оточуючих. Але у нього по максимуму задіяні перш приховані резерви в якій-небудь області. Це відноситься і до пам'яті.
Як і яким чином знімається в організмі гальмо на прихованому резерві - відповіді поки у вчених немає. Лише передбачається, що в окремих випадках сприяє цьому сильний стрес.
