Як загинув ракетний підводний крейсер К-219? Частина 2
Екіпаж підводного човна К-219 мужньо продовжував боротьбу за живучість корабля. Людям доводилося працювати у важких умовах, часто з ризиком для життя. На жаль, ліквідувати наслідки аварії не вдавалося. Ситуація з кожною годиною тільки погіршувалася.
Незабаром аварійна ситуація виникла і в V відсіку, куди був даний фреон. Через зникнення живлення в мережі 380 вольт правого борту включилася аварійний захист правого реактора, але його компенсуючі решітки не опустилися на кінцеві вимикачі. Для забезпечення ядерної безпеки реактора компенсуючі решітки довелося опускати вручну. Цю відповідальні завдання виконували старший лейтенант М.М. Бєліков і матрос С.А. Преминин. У ході роботи Бєліков втратив свідомість, Преминин компенсуючі решітки опустив, але покинути відсік вже не зміг. Ціною свого життя він запобіг ядерну катастрофу.
У десятій годині вечора до аварійної підводному човні підійшли суду «Красногвардейск», «Федір Бредіхін», і «Бакаріца». Так як в декількох відсіках тривав пожежа, загасити яку не вдавалося, і зберігалося сильне задимлення, командир прийняв рішення відключити і лівий реактор, що було вироблено в штатному режимі. Незабаром довелося почати евакуацію людей з підводного човна. До першої години ночі на ній залишилося тільки шість офіцерів разом з командиром корабля. Через кілька годин за розпорядженням командувача Північним флотом офіцери, крім командира, корабель покинули.
Протягом усього дня на підводному човні залишався тільки командир. Пізно ввечері на корабель висадилася аварійна група, яка змогла оглянути три передні відсіку і вирівняти диферент продуванням носових цистерн головного баласту. В кормові відсіки потрапити не вдалося. Підводний човен стали готувати до буксирування.
Увечері наступного дня на теплохід «Красногвардейск» завели трос, почалося буксирування підводного човна. Протягом ночі підводний човен продовжувала повільно занурюватися. У сьомій годині ранку 6 жовтня буксирний трос лопнув. Носової та кормової вхідні люки опинилися під водою, спроби припинити занурення результатів не принесли. До 11 години підводний човен пішла у воду до рівня рубочного рулів. Тоді за наказом головкому ВМФ командир покинув підводний човен, яка через кілька хвилин затонула.
Незважаючи на всі зусилля екіпажу врятувати підводний човен не вдалося, але ядерна катастрофа була відвернена, радіаційний фон в районі загибелі підводного човна, опустилася на дно на глибину більше 5 кілометрів, залишився нормальним.
Матрос С.А. Преминин, ціною свого життя запобіг ядерну катастрофу, був посмертно нагороджений орденом Червоної Зірки. У серпні 1997 року йому було посмертно присвоєно звання Герой Російської Федерації. У містах Гаджиево (Мурманська область) і Красавіно (Вологодська область) герою встановили пам'ятники.
В результаті проведеного розслідування були зроблені висновки, що командування підводного човна не прийняло всіх заходів для запобігання загибелі корабля. Командира підводного човна, замполіта і командира БЧ-5 звільнили за службовою невідповідністю, а екіпаж розформували. Причину розгерметизації і надходження води в ракетну шахту встановити так і не вдалося. Було висловлено припущення, що розгерметизація кришки шахти могла статися через механічного пошкодження від зіткнення з якимось об'єктом в підводному положенні. Таємниця загибелі К-219 так і залишилася нерозкритою.
