Чи можна «зайцем» дістатися до Північного полюса? Нагорода знайшла героя
Далекий підлідний похід до Північного полюса першої радянської атомної субмарини К-3 почався з сюрпризу. Незабаром після виходу човна з бази на борту виявився «заєць» - матрос Володимир Різник. Хлопець служив в іншому місці, на К-3 його відправили для участі у ремонтних роботах. За допомогою деяких членів екіпажу Рєзніку вдалося зачаїтися в трюмі і непоміченим вийти в море разом з бойовим кораблем.
Для командира «змовники» придумали правдоподібну версію, що пояснює пригода. Мовляв, працював матрос в трюмі, команду «Не йде в похід зійти на берег», оголошену по корабельної трансляції, не почув. Та й не міг почути, в трюмі ніякої трансляції не було.
І що тепер робити командиру? Куди «зайця» дівати? У море не викинеш, в базу через нього повертатися накажете? Відповідальне завдання зривати? Так і пішли далі з гаком матросом.
Напружений похід, як відомо, закінчився успішно. З технічними «вступними» (без них теж не обійшлося), екіпаж впорався. Резник трудився і «тягнув службу» нарівні з усіма, поступово загладивши роздратування командирів, викликане незвичайним способом появи на кораблі.
За сніданком 17 липня 1962 в честь прибуття на полюс, як і іншим членам екіпажу, приблудних матросу налили склянку сухого вина. Коли знайшлася підходяща ополонка і човен серед льодів спливла на поверхню океану, Рєзніка, як і весь екіпаж, «звільнили на берег» поганяти у футбол.
Атомохід не встиг виконати всю програму походу. Спочатку планували відпрацювати спливання човни в пролом серед крижаних полів, пробиту торпедами. Але раптовий наказ змусив поспішати з поверненням. К-3 мчала «на всіх парах». Причина поспіху з'ясувалася на підході до бази. Повернення човна в Іоканьга чекав сам Н.С. Хрущов, який побажав особисто привітати героїв-підводників з видатним досягненням.
Вільних від вахти офіцерів і матросів зібрали в спортивному залі, туди ж прибули члени уряду на чолі з Хрущовим, командування флоту і збройних сил. Указом Президії Верховної ради всіх членів екіпажу нагородили орденами і медалями, а керівника походу - контр-адмірала А.І. Петелина, командира К-3 капітана 2 рангу Л.М. Жильцова і командира електромеханічної бойової частини інженер-капітана 2 рангу Р.А. Тимофєєва удостоїли високого звання Героя Радянського Союзу.
Нагороди вручав особисто Микита Сергійович, обдарувавши рукостисканнями всіх присутніх моряків. Без уваги залишився тільки матрос Володимир Різник, адже він не входив до складу екіпажу. Так і залишився б «заєць» без нагороди, якби не сміливість і принциповість командира К-3, заступився за свого несподівано з'явився добровільного підлеглого.
Після вручення нагород урядова делегація на чолі з Н.С. Хрущовим і командування флоту відзначали досягнення на борту есмінця, де були накриті «скромні» столи. З учасників походу честі бути запрошеними на торжество удостоїли тільки трьох новоспечених Героїв Радянського Союзу.
На обіді Л.М. Жильцов вибрав момент і розповів керівнику держави про «полярному зайця», який в поході поводився гідно і, на думку командира, вніс посильний внесок у виконання поставленого завдання. Микита Сергійович зі сміхом звернувся до свого помічника Шуйського: «Ну що, боярин, зайва медалька-то знайдеться в тебе?» «Знайдеться, Микита Сергійович!» - З посмішкою відповів «боярин».
В результаті нагороду, медаль «За відвагу», отримав і Володимир Резник. Нагорода знайшла героя!
