Як колишній риболовецький траулер протистояв в бою трьом есмінцям?

10 серпня 1941 в Заполяр'ї в нерівному бою зійшлися сторожовий корабель «Туман» і три німецьких есмінця. Екіпаж сторожовика волів загинути в бою, але не спустив перед противником Військово-морський прапор.

Цікава доля корабля, що повторив в бою подвиг легендарного «Варяга». У 1931 році на судноверфі в Данцигу був побудований рибальський траулер, який отримав скромне ім'я «Лебідка». У складі Мурманського тралового флоту в передвоєнні роки він ловив рибу в північних морях. Ні що не віщувало йому військової долі. Але в період радянсько-фінляндської війни траулер передали в РСЧФ, трохи дообладнували і стали використовувати для дозорної служби, конвоювання транспортів, зв'язку. Війна закінчилася, але корабель так і залишився у складі Північного флоту.

У початку 1941 року колишній траулер пройшов модернізацію. На ньому з'явилися носова і кормова 45-міліметрові гармати, два кулемети, апаратура для постановки димової завіси і пристосування для скидання глибинних бомб. Корабель був переведений в клас сторожовиків і отримав ім'я «Туман». Командиром нового сторожовика призначили старшого лейтенанта Лева Олександровича Шестакова. 26 червня 1941 на кораблі був урочисто піднятий Військово-морський прапор.

Уже в перші дні Великої Вітчизняної війни «Туман» відправився нести дозорну службу на вході в Кольський затоку. Для корабля знову почалася бойова робота. Він супроводжував транспорти, перевозив військові вантажі і вивозив біженців. Незабаром йому довелося побувати в бою. Належало висадити десантну групу прямо на причал зайнятого фашистами берега, щоб та знищила залишився там при відступі цінний вантаж. Під вогнем противника «Туман» прорвався на рейд і завдання виконав. А ввечері цього ж дня знову відправився висаджувати десант, але вже на східний берег річки Західна Особи.

У свій останній бойовий похід «Туман» вийшов 4 серпня 1941, коли оговтався на дозорну служду біля входу в Кольський затоку. Завдання перед кораблем стояла відповідальна. Фашисти всіма наявними у них в Заполяр'ї силами прагнули присікти наші морські перевезення, для чого використовували авіацію, підводні човни і ескадрені міноносці. Їх і повинен був виявляти «Туман», своєчасно передаючи інформацію про противника на базу для залучення до боротьби з ними берегових батарей, авіації і великих кораблів.

Кілька разів «Туман» виявляв ворожі підводні човни і атакував їх глибинними бомбами. Але відсутність на кораблі акустичного обладнання робило ці атаки малоефективними, хоча свою роль вони зіграли - підводного човна змушені були піти на північ. Кілька разів кораблю довелося вступати в бій з ворожими літаками.

В 4 години 25 хвилин 10 серпня «Туман» виявив на відстані 55 кабельтов три есмінця противника, це були «Ханс Лоді», «Ріхард Байтцен» і «Фрідріх Екольд». Про кораблях тут же повідомили на базу, а «Туман» спробував, збільшивши хід, підійти ближче до своїх берегових батареях. На есмінцях теж побачили самотній невеликий корабель, і пішли на зближення. Природно, що піти від есмінців колишній траулер просто не в змозі, надто вже велика різниця в швидкості. Незабаром есмінці скоротили дистанцію до 25 кабельтов і відкрили вогонь з гармат. Уже перші залпом на «Тумані» була збита радіоантена. Корабель поставив димову завісу, але особливої допомоги вона йому вже надати не могла. Снаряди противника стали рватися на палубі «Туману», вибуховою хвилею скинуло за борт кормове знаряддя, почалася пожежа. Відбиватися від противника довелося тільки носовою знаряддям. У реальності корабель був беззахисний, так як завдати помітної шкоди есмінцю 45-міліметровою гарматою, яка протистоїть 130-міліметровим знаряддям, практично неможливо. Незабаром на «Тумані» був перебитий штуртроса рульового управління, розбиті місток і рульова рубка, знесена димова труба. Корабель перетворився на мішень, але продовжував огризатися пострілами з гармати, а що залишилися в живих члени екіпажу продовжували боротьбу за живучість корабля. Замість загиблих командира Л.А. Шестакова та комісара П.Н. Стрельников командування кораблем прийняв на себе лейтенант Л.А. Рибаков. Рульовий Костянтин Семенов зміг частково починають рульове управління, і у корабля з'явилася можливість трохи маневрувати. Снарядом був збитий Військово-морський прапор, але його тут же знову закріпили на щоглі. Екіпаж «Туману» не збирався здаватися, хоча і розумів, що корабель приречений.

Якби бій за подібних обставин стався кілька місяців по тому, можливо, його результат був би іншим. Цього ж разу позначилася плутанина і неузгодженість, властиві не тільки Червоної армії, але і флоту в початковий період війни. «Туман» своєчасно повідомив на базу про підхід німецьких есмінців, а бій вів у зоні досяжності вогню берегових батарей. Але поки берегове командування і артилеристи проводили узгодження, уточнювали координати і т.п., есмінці гарматними залпами встигли нанести кораблю такі пошкодження, що він дивом продовжував триматися на плаву.

Коли берегові батареї дали перший залп, есмінці відразу ж відступили. Але врятувати «Туман» вже не було можливості. Екіпаж встиг спустити вцілілі шлюпки і перенести в них поранених. В 5:00 50 хвилин корабель затонув. З 52 осіб екіпажу в живих залишилося тільки 37.

Рейд не пройшов безкарно для німецьких есмінців. У погоню за ними відправили бомбардувальники, їм вдалося серйозно пошкодити есмінець «Ріхард Байтцен», який, хоч і дотягнув до бази, змушений був стати на тривалий доковий ремонт.

Сучасні військові моряки вшановують пам'ять про мужність екіпажу сторожового корабля «Туман». Коли бойові кораблі ВМС Росії проходять повз місце загибелі «Туману», завжди приспускають прапор, а 10 серпня опускають на воду вінки, віддаючи почесті мужності своїх попередників.