Від чого загинув паром «Естонія»? Привиди морів

За всю велику історію мореплавання, безсумнівно, відбулося дуже багато морських катастроф при загадкових обставинах. До таких випадків належить і крах порома «Естонія», яке відбулося в ніч з 27 на 28 вересня 1994-го року в Балтійському морі. Пором, що прямував з Таллінна в Стокгольм, так і не досяг місця свого призначення, і зник у морській безодні. В результаті трагедії загинуло 852 пасажира, а врятувалося всього 137 чоловік.

Про цю трагедію сказано і написано було чимало, проте до цих пір в цій справі більше запитань, ніж відповідей. Відразу після трагедії була створена міжнародна комісія країн Швеції, Естонії та Фінляндії для розслідування загибелі порома. Так звучить офіційний висновок, якого дійшли тоді експерти: «через сильних ударів хвиль на« Естонії »було пошкоджено запірний пристрій носового візору (підйомної надводної частини пароми), в результаті чого виявилася незахищеною від проникнення води апарель автомобільної палуби, внаслідок чого всередину порома протягом декількох хвилин ринули тисячі тонн забортної води, захопившись за п'ятдесят хвилин судно в пучину моря ».

Комісія, що розслідувала загибель порома, звинуватила в неполадках з Візор німецьку суднобудівну компанію Meyer Werft, яка виготовила паром в 1980 році.

Обурені німці, завжди славилися якістю суднобудування, провели власне розслідування, висновки якого були однозначні: «слідчої комісії чудово відомі факти ще однієї пробоїни, однак вони це приховують як військову таємницю. Ті, хто заготовив і озвучив офіційну версію, вкрай не зацікавлені в оприлюдненні цих фактів ».

Місце загибелі «Естонії» було оголошено місцем поховання, а спеціально прийняте міжнародну угоду забороняло проводити там будь-які дослідження. Тим не менш, тележурналісти одного з німецьких телекомпаній і американський підприємець Грек Бемес наважилися на експедицію до місця, де затонув пором, з метою зафіксувати на плівку ушкодження на його корпусі.

Насамперед, журналісти вивчали стан порома нижче ватерлінії. Велика частина плівки, яку їм вдалося відзняти, виявилася відмінної якості (в той час як колишні зйомки офіційної комісії були дивним чином вкрай розмитими). Під час роботи під водою водолази також вперше взяли пробу металу з обшивки порома. Однією з найбільш похмурих знахідок опинилася величезна кількість розкиданих навколо корпуса судна трупів. Навколо валялися особисті речі, мобільні телефони, уламки меблів. За офіційною версією, ніяких тіл на дні не було - і шведський уряд, і міжнародна комісія заявляли, що всі загиблі знаходяться всередині судна, піднімати нагору і ховати нікого.

Ютта Рабе

Німецька журналістка і продюсер Ютта Рабе відразу не повірила офіційною версією загибелі порома. Вона брала участь в підводної експедиції. Нею була написана книга про загибель порома і знято художній фільм «Балтійський шторм». Основна версія загибелі порома у фільмі - вибух на борту.

Ті, що вижили пасажири не раз свідчили, що чули виразний вибух на борту, проте слідча комісія порахувала, що цей звук був викликаний ударом візору про борт. Після підводної експедиції німецьким експертам передали для дослідження два металевих фрагмента порома, які були підняті з дна Балтійського моря і вони виявили на них сліди вибуху. Дані про вибух незабаром підтвердили американські й англійські експерти.

У ході розслідувань сплив і той факт, що на борту затонулої «Естонії» кілька разів перевозилося російську зброю. Однак це не було причиною загибелі порома.

За словами колишнього шведського митника Леннарта Хендріксона, шведська митниця за наказом вищого керівництва не перевіряла вантаж деяких машин, які прибували на естонських поромах. У січні 2006-го року шведська урядова комісія підтвердила, що пором використовувався для перевезення військової техніки. Але шведи стверджували, що в день загибелі порома на борту зброї не було.

Крім того, депутат Евелін Сепп стверджує, що естонські офіційні особи прекрасно знали, що на «Естонії» перевозиться російське військове обладнання, і що відповідальність за організацію транспортування зброї безпосередньо лежить на колишньому прем'єр-міністрові Марті Ларе. Сам Лар воліє відмовчуватися.

Колишній глава шведської військової розвідки MUST генерал-майор Ерік Розандер також заявляв, що військова техніка на поромі «Естонія» перевозилася на прохання естонської сторони.

Для того щоб розкрити таємницю загибелі порома, треба б продовжити пошук таємничо зниклих під час катастрофи людей, у тому числі і другого капітана «Естонії» Аво Ялиця. Вранці 28 вересня перебували в Ростоку колеги капітана Ялиця побачили його в передачі новин місцевого телебачення виходять з мікроавтобуса у лікарні Туркуского університету. Лікар судна «Діана-II» Айвар Каур, завідувач складом Енн Ляене, завідувач судновим магазином Райво Мартінсон та завідувач судновим готелем Тину Полакес підтвердили, що дізналися в показаному у відео сюжеті людині Ялиця. Увечері того ж дня кадр з ялицею під час повтору сюжету з нього зник. Вранці 28 вересня ім'я Ялиця виявилося і в перших списках врятованих, причому з позначкою, що капітан перебуває в лікарні Туркуского університету. Пізніше ім'я Ялиця зі списків пропало.

Мало того, нещодавно з'ясувалося, що з архівів шведського департаменту судноплавства таємниче зникла відеоплівка 1996-го року, на якій був знятий затонулий пором, і що один з членів спільної комісії викинув у море речовий доказ.

Відомо, що незабаром після катастрофи якийсь бізнесмен замовив водолазам дістати із затонулого порома «Естонія» таємничий чемоданчик, що залишився в каюті капітана Аво Ялиця. Це підтверджує версію загибелі порома, якої дотримується німецька журналістка Ютта Рабе. У своїй книзі про загибель «Естонії» вона пише, що водолази кілька годин шукали в каютах якийсь чемоданчик і записали хід пошуків на відеоплівку. На записаної в грудні 1994-го року плівці ясно видно, як водолази входять в кілька кают і, нарешті, знаходять чемоданчик в каюті 6230.

Вже зібрано більше 11 тисяч підписів людей, які хочуть дізнатися правду і згодні на підняття затонулого порома, однак це занадто дорога операція, а, крім того, хтось свідомо не бажає, щоб таємне, поховане на «Естонії», раптом стало явним. Ну що ж, залишається тільки чекати.