Вмієте рахувати до трьох? Вас таких небагато

Справа була в студентському гуртожитку. Я зайшов до однокурсницям, ми про щось засперечалися.

Дівчина пригрозила:

- Нас троє!

Вичерпавши доводи, вона надумала налякати чисельною перевагою: мовляв, поб'ють. Я заперечив:

- Вас три. Якби вас було троє, я б ще подумав.

Тим і скінчилася полеміка. Ми вчилися на факультеті російської мови, тому зрозуміли один одного. Двоє, троє, четверо і т.д. - Так можна сказати про осіб чоловічої статі або про змішану групі. А про жінок - дві, три, чотири. Заодно і по предмету, в якому не погоджувалися, очевидна стала моя перемога: раз я грамотніше, то, звичайно, має рацію. І все, ніякої бійки із застосуванням підручних предметів. Посилання на граматику - і «війна» не відбулася.

Але як же «Три богатирі» (картина Васнєцова)? Або роман «Три мушкетери». Пісня «Три танкіста». Та ось те-то, що чоловічий рід дозволяє собі обидві форми. А «Три дівиці під вікном» не можна замінити на «Троє дівчат».

Зате жінки колись мали додатковий варіант. У того ж Пушкіна: «Ні вогню, ні чорної хати. Глушину і сніг ... Назустріч мені тільки версти смугасті попадаються Одне ». Це про верствах стовпах. Якби він так і написав - «стовпи», то було б «одні». Але оскільки вжито слово жіночого роду, то «Одне». Тепер ця форма скасована.

Подібних хірургічних вилучень повно в історії мови. Викинули - і голова не болить, думати не треба, яке закінчення правильно. Навіть як би підвищилася грамотність населення, тому що помилитися стало неможливо. Тільки адже це шлях у глухий кут, до знищення мови. Та й не зникнуть двієчники, нехай хоч залишиться лише сотня слів з одним правилом.

До слова про дивовижний штриху з тих, які перешкоджають іноземцю досконало вивчити нашу мову. Чи може один предмет бути у множині? Скажімо, для чужинця начебто цілковита дурниця: корова одна, але її багато штук. А нам цілком звично вживати слово «один» у множині: в стаді одні корови, в салаті одні помідори.

Якось раз з телевізора прозвучала новина: три банки складуться і утворюють четвертий. Провідна прочитала: «Кожен внесе по п'ятдесят один відсоток». Та останній п'яниця ніколи не пропонував «скинутися по один рупь»! Але вона в такому вигляді повторювала повідомлення весь день, притому не в запису (випуски були різні). І ніхто їй не підказав, не виявилося на телебаченні грамотних. Нині вона веде програму імені себе.

Постійно чується з екранів і звідки завгодно: «Скажу пару слів», «Почекай пару хвилин». Пари слів дійсно можливі: наприклад, «блищати - блищати». Але мається на увазі зовсім інше: скаже небагато, почекай недовго. Вирази настільки надокучили, що вже й нагадати ніяково: вони безглузді. Подружня пара - це зрозуміло, чоловік і дружина справді становлять пару. Два чоботи на різні ноги - теж пара. «Пара гнідих, запряжених з зорею ...» - два коні запряжені разом по-різному. Але хто спостерігав хвилини, що гуляють парами, і яке між ними двома статеве чи інше відмінність? Що значить «У кімнаті пара стільців» - один з них мужик, інший тітка? Тим часом довідники стали дозволяти таке вживання в розмовній мові. Зрозуміло, що потім узаконять і для літературної.

А в XIX столітті був інший штамп - «два-три стільці». У письменників середньої руки він раз у раз. Не знаю, відзначений він літературознавцями, але мене дратував: невже не видно, два або три? «Два-три години» ще добре - зміст той же, що «близько двох з половиною». А з кімнати, де «два-три стільці», винести один - залишаться півтора, чи що?

Все, що я тут написав, пов'язане з рахунком. Заразом вже - про слово «рахунок». Вірніше, про висловлення «за рахунок». Начебто воно абсолютно ясно: наприклад, якщо обід за чужий рахунок, то платить хтось інший. Але як же тоді зрозуміти часті нині формулювання типу «Виконали план за рахунок впровадження нової техніки»? Виходить, не стали витрачати сили на впровадження, тому і встигли виконати. Однак пропонується розуміти як раз навпаки: саме впровадження допомогло. Те ж саме: «Здолали труднощі за рахунок взаємовиручки». Виходить, плюнули один на одного і впоралися поодинці?

Здавалося б, мова тільки про мову. Ні. Про життя. І взагалі про все. Зарубіжжі іронізує, що Росія нічого не вміє, тільки нафта качати. Інше робить аби як, «і так зійде». В тому числі говоримо приблизно, часом «з точністю до навпаки». А адже будь-яка ідея, гіпотеза, дослідження, справа починаються зі слова. Ученим відомий принцип: правильно сформулювати завдання - значить наполовину вирішити її. Якщо з першого кроку пішов не в ту сторону - НЕ прийдеш, куди хотів.

Можливо, я, як філолог, перебільшую значення свого предмета (що властиво фахівцям всіх галузей). Але навряд чи хто-небудь заперечить проти того, що мова - основа будь-якої діяльності. Неможливо побудувати ракету, виховати чемпіона, відкрити нову землю ... коротше, нічого путнього не можна зробити без спілкування. А інструмент його - мова. Хто говорить бездоганно, той і мислить ясно, і працює чітко. Уявімо собі, що всі раптом стали відмінниками з російської мови, пишуть грамотно, формулюють бездоганно. А тоді важко буде уявити, що женуть шлюб. І вже математичні-то слова в першу чергу треба вживати точно.

Як відомо, на початку було Слово. Воно і зараз, і завжди на початку всього.