Яке місце займає Росія в світовій автомобільній історії? Частина 1
Про те, що перший російський автомобіль був створений ще в 1896 році, відомо багатьом. Між іншим, створив його інженер Яковлєв самостійно виготовив всю механічну частину - мотор з електричною системою запалювання, трансмісію, а екіпажних справ майстер Петро Фрезе розробив рульовий механізм і підвіску власної конструкції. Так що цю машину помилково вважати «наслідуванням Бенцу», як часто писали в наших і зарубіжних виданнях.
Інженер Романов в кінці XIX століття намагався пустити по Санкт-Петербургу електричні кеби (створені за зразком кінних лондонських) та електричні омнібуси. Для них він створив полегшені акумуляторні батареї, а для кузовів планував застосувати матеріал, що представляє просочені хімічними смолами шари тканини і деревного шпону (свого роду деревопластік).
Інженер Борис Луцької працював за кордоном, вніс значний внесок у створення знаменитих Мерседесів і домігся їх випуску за ліцензією в Санкт-Петербурзі. Ці машини несли марку Лесснер, а на блоці їх мотора з обох сторін стояла табличка з написом «Луцької-Даймлер». Луцького також вважають творцем першого в світі вантажного автомобіля.
Луцької розробив для німецького поштового відомства поштові електромобілі, у яких попереду був розміщений сейф для кореспонденції, прикрашений гербами. Взагалі ж він багато працював за кордоном і над автомобілями, і над аеропланами. На початку 1-ї Світової війни був заарештований як російський підданий, за надання збройного опору при арешті до кінця війни залишався у в'язниці. Після звільнення повернувся на фірму Штевер, де працював до війни. На складі фірми скупчилася велика кількість авіамоторів, які згідно Версальського договору не можна було використовувати. Луцької знайшов їм застосування, розробивши спеціально для цієї мети автомобільне шасі. 120-сильних автомобілів, відомих як Гроссе-Штевер, було випущено понад 100 примірників.
У 1912 році редактор журналу «Автомобіль» Андрій Платонович Нагель встановив на свій виготовлений ще в 1909 році Руссо-Балт З 15/30 (13-й за рахунком випущений екземпляр цієї моделі) новий, більш пристосований до далеких пробігів кузов. Втім, все поїздили на цій машині визнавали переміщення на ній воістину пекельною тортурами. Пан Нагель об'їздив на цій машині більшу частину Росії і Європи, а в 1913 році перетнув практично всю Північну Африку. Хоча йому не вдалося дістатися до Каїра внаслідок того, що на кордоні з Єгиптом не виявилося проїжджих доріг, по закінченні поїздки загальний пробіг автомобіля досяг заповітної цифри, що відповідає вже заздалегідь нанесеної власником на підніжку автомобіля написи «80.000 KIL», що навіть для нинішнього автовласника за 4 роки експлуатації машини вельми немало.
У 1913 році Нагеля запросили в Монако на ралі, що проводиться місцевим автоклубом. Для цього відважний автомобіліст і журналіст звернувся на Російсько-Балтійський завод в Ризі, з тим щоб йому надали відповідну машину, оскільки його власний «дідусь російського автомобілебудування» вже не годився для подібних випробувань. Керівництво заводу надало йому автомобіль з двомісним гоночним кузовом торпедо. На цій машині був встановлений експериментальний мотор, оснащений алюмінієвими поршнями, нещодавно освоєними в авіації та ще не застосовувалися в автомобілебудуванні. Інженери заводу, не будучи впевненими в його надійності, хотіли перед гонкою замінити мотор на стандартний, але не встигли цього зробити. У підсумку Нагель отримав «Приз Витривалості» і «Приз Маршрутів» від оргкомітету ралі, на ділі довівши переваги нової технології. На згадку про цю подію в Монако встановлений скульптурний ансамбль, про який писав ще Лев Шугуров після однієї зі своїх закордонних поїздок. Згодом мотор був встановлений на рекордному автомобілі з аеродинамічним кузовом, відомому як «Російський Огірок» (це прізвисько машині дали за зелений колір і характерну форму).
На початку 1-ї Світової війни автомобіль Нагеля був, як і більшість інших, мобілізований для потреб армії і його сліди загубилися на фронтах 1-ї Світової та Громадянської воєн. Щодо долі самого Андрія Платоновича думки розходяться. За деякими відомостями, в 1923 році він був арештований і доставлений в Управління ГПУ на Гороховій вулиці в Петрограді, але одні джерела стверджують, що він так і не вийшов звідти, а інші - що він незабаром виїхав за кордон і жив у Парижі, але точну або хоча б приблизну дату його смерті назвати ніхто не може.
Російський граф і офіцер царської армії Олексій Володимирович Сахновський працював на американській фірмі Неш, там вперше в світі створив систему автоматичного приводу складного верху кабріолета. Працював він і над дизайном знаменитого передньопривідного Корда моделі L-29, і над багатьма іншими проектами. Його співавтором був відомий згодом дизайнер Брукс Стівенс, автор ретромобіля Екскалібур, створений ним разом з Сахновський кузов Корда він допрацював в 60-і роки, піддавши свого роду «тюнингу».
У 1954 році на Горьківському автомобільному заводі був виготовлений рекордний болід ГАЗ-Сг3 з реактивним двигуном від літака МіГ-15. Він став першою машиною такого типу в світі - лише 6 років тому американець Остіч стартував на рекордному реактивному Флайінг Кедьекюс. Але ГАЗ-Сг3 був сильно пошкоджений під час випробувань, що пілотував його заводський випробувач і автогонщик Метелев відбувся доволі легко - зламав великий палець на нозі. Машина якийсь час побула експонатом у міському Палаці Піонерів, але згинула в підсумку в домнах Чермет.
