Хто придумав салат «Цезар»?
Люблю салати, особливо «Цезар», такий легкий, вишуканий і одночасно ситний. Тому й зацікавив мене питання походження цього чудесного салату. Ось що вдалося з'ясувати.
Більше століття тому, у далекому 1896, в околицях невеликого італійського містечка Лаго Маджіорі на світ з'явився хлопчик, якого батьки назвали Цезар. Природно, він був не Гай Юлій, а просто Цезар Кардіні. У важкі часи після Першої світової війни він був змушений емігрувати разом з братом Алексом в США.
Там вони вирішили зайнятися бізнесом і відкрили маленький заклад, яке являло собою готель і ресторан і називалося «Caesar's Place», що в перекладі з англійської означає «У Цезаря». Сам заклад знаходилося не зовсім на території США, а в мексиканському містечку Тіхуані, який розташовувався в 20 милях від міста Сан-Дієго, де жив сам Цезар. Справа в тому, що в ті часи, коли в США був введений «сухий» закон, тільки за допомогою таких географічних хитрощів можна було мати прибутковий бізнес.
Якось на свято Дня Незалежності США 4 липня 1924 в закладі Кардіні трапився небувалий наплив відвідувачів, причому не простих. Серед бажаючих відсвяткувати цей великий свято, хорошенечко напившись, було багато зірок Голлівуду. Природно Кардіні не хотілося вдарити в бруд обличчям. І все було б чудово, так як з алкогольними напоями проблем «У Цезаря» не було, а от з закусками було туго. Коли всі пристойні продуктові запаси підійшли до кінця, з'ясувалося, що найближчі магазини виявилися закриті. Свято як-ніяк. Все, що вдалося нашкребти бідоласі Цезарю - це було: яйця, хліб, листя салату, масло, часник, пармезанський сир і вустерширський соус. Кардини нічого не залишалося робити, як змішати наявні інгредієнти і запропонувати це відкриття вельмишановним гостям. Ось так і з'явився салат, який став відомий і популярний у всьому світі, а згодом був названий на честь свого винахідника.
Ця історія була розказана дочкою Кардіні Розою і вважається класичною. Тим більше, що не раз ця версія була надрукована в таких шанованих газетах і журналах, як «Chicago Tribune» (від 23 липня 1987 року), «The Santa Fe New Mexican» (від 28 травня 1997 року), «Tulsa World» ( від 9 липня 1997 року) та багатьох інших. Однак природно, що за довгі роки свого існування історія «Цезаря» встигла обрости різними, правдоподібними і не дуже, чутками і домислами.
Говорили, що першими, кому пощастило випробувати чудовий салат, були Кларк Гейбл і Джин Харлоу. Хоча насправді такого статися не могло, оскільки в 1924 році Гейбл був зовсім молодим і абсолютно нікому не відомим, а Харлоу була 13-річною дівчинкою і по барах і ресторанах не ходила. Єдиним свідком створення Кардіні свого кулінарного витвору, якого вдалося виявити, була Джулія Чайлд, що стала згодом відомим автором кулінарних книг.
Отже, яким же був перший склад «Цезаря», яким і нагодував Кардіні групу кіношників? Спочатку Цезар натер часником тарілку, виклав на неї листя салату, полив маслом, розбив туди яйця, до цього зварені спеціальним способом (яйця були опущені в окріп рівно на одну хвилину, в результаті чого вони придбали консистенцію, прекрасно підходить для заправки), потім додав тертий сир, лимонний сік, вустерширський соус, спеції і крутони, зроблені з додаванням оливкової олії і часнику. Це і був класичний «Цезар», більше ніяких інгредієнтів там не було присутнє.
Пізніше в «Цезар» стали додавати ще й анчоуси, але тут постарався брат Цезаря Алекс, який, відслуживши військовим льотчиком, повернувся, щоб підсобити Цезарю в його бізнесі. Таким салатом, але вже з анчоусами, Алекс пригощав американських льотчиків з Сан-Дієго. Нове блюдо, правда, називалося «Салат авіатора», так як сам Цезар був проти таких додавань і вважав, що вустерширського соусу цілком вистачає для пікантного смаку салату. Зараз у «Цезар» чого тільки не додають: і креветки, і оливки, і навіть чіпси. Однак як би там не було, незалежно від своїх варіацій і способів приготування, незабутній смак «Цезаря» досі продовжує радувати любителів салатів в усьому світі.
Сама я теж готую трохи некласичний варіант «Цезаря», думаю, не менш смачний. Отже, для салату я беру:
100 г пшеничних сухариків, 300 г філе копченої курки, 1 великий пучок салату, 50 г пармезану.
Для заправки:
100 мл оливкової олії, 1 зубчик часнику, 2 варені жовтки, 2 ч.л. гірчиці, 1 ч.л. хорошого оцту, сік 1/2 лимона, сіль, перець.
Спершу потрібно зробити заправку. Для цього необхідно змішати масло з видавленим через Часничниці 1 зубчиком часнику, потім додати туди розтерті з гірчицею жовтки, оцет, лимонний сік, сіль і перець за смаком, масло, що залишилося і ретельно все перемішати. Після приготування соусу можна зайнятися безпосередньо салатом. У салатницю викласти порвані руками листя салату, потім куряче філе, полити все соусом, зверху посипати тертим пармезаном. А перед подачею на стіл додати ще й сухарики. Якщо заправки вийшло занадто багато (це залежить від кількості салату), її можна використовувати для будь-якого овочевого або м'ясного салату або обмазати курку перед смаженням.
Незважаючи на те, що такий салат а-ля «Цезар» досить простий у приготуванні, він виглядає дуже святково, а головне має ніжний і тонкий смак, який сподобається навіть самому вибагливому гурману.
